"Інший світ": українка побувала в країні, де чиновники перенесли столицю за порадою астрологів

Українська мандрівниця і письменниця Стася Клюфас побувала в багатьох країнах світу, в тому числі й тих, які вважаються для більшості туристів екзотичними. Про досвід своїх мандрівок вона написала книгу "Подих мандрів". Вона пропонує зануритися у досвід 435-денної мандрівки, спільно пройти шлях від абстрактної мрії до її втілення.

"Ми піднімемося до базового табору Евересту в Непалі; пропливемо семикілометрову печеру Конг Лор у Лаосі; завітаємо до легендарного Ангкор Вату в Камбоджі; перетнемо екватор і поживемо під час сезону дощів; плаватимемо з черепахами в Індонезії та дізнаємось, як подорожувати під час карантину у М’янмі; політаємо на повітряній кулі, гулятимемо Лікійською стежкою та античними містами у Туреччині", - описує авторка свою книгу.

На прохання РБК-Україна Стася Клюфас надала уривок з книги, де йдеться про її мандрівку до М'янми - країни на південному сході Азії, яка межує на заході з Бангладеш, на північному заході - з Індією, на північному сході з Китаєм, на південному сході з Лаосом і Таїландом, а на південному заході омивається водами Бенгальської затоки.

Відео: Локації М'янми (youtube.com/Jacob+Katie Schwarz)

"Вважають, що саме за порадою астрологів чиновники вирішили перенести столицю в інше місто"

Отже, М'янма. Перші факти, які вичитала про неї, досить цікаві. Традиційний одяг чоловіків – саронги, жінки використовують для обличчя танаку – місцеву крем-маску від опіків, захищаючись в такий спосіб не лише від сонця, а ще й від злих поглядів. До речі, в країні досить популярна астрологія.

Вважають, що саме за порадою астрологів чиновники вирішили перенести столицю в інше місто, а також змінити транспортний рух з лівостороннього на правосторонній. А ще тут є місто з дивовижною назвою Мандалай.

Дивлюсь у вікно автобуса, розумію, що Азія – це виклик для мене. Тут вчуся і, сподіваюсь, зумію прийняти життя таким, яким воно є, а точніше – його негативний бік: бідність, бруд, гігантський контраст між тими, хто потребує, і тими, хто занадто багато споживає.

На Азію необхідно внутрішньо налаштуватися, і тоді вона дасть найкращі уроки. Наразі мені дещо заважає уявлення про стерильну чистоту – це головне, чого хочеться, коли орендуємо житло.

Фото: "Азія – це виклик для мене" - Стася Клюфас (надане автором)

Але це так рідко трапляється, бо життя – не стерильне. Його чистота в гармонії всіх елементів, а не у відсутності тарганів, клопів, ящірок у номері. Це потрібно прийняти.

На північному сході країни розташоване знамените озеро Інле, куди ми й відправляємось.

Кажуть, що люди на цьому озері побудували собі будинки, храми, зробили плавучі городи та вирощують там фрукти та овочі. Навіть школа є, до якої діти нібито добираються в пластмасових мисках або ж на надувній камері. Завтра перевіримо цю інформацію.

Хоч небо й було затягнуте хмарами, ми таки вирішили взяти тур на човні та дослідити Інле. На виході з готелю нас зустрів усміхнений човняр – сьогодні він буде знайомити нас із цікавинками на озері та його околицях. Різкий рух за мотузку, пур-пур – і ми полетіли в кольоровому човні каламутними водами каналу. Чим далі від міста, тим прозорішою ставала вода.

Фото: Тур на човні, під час якого можна дослідити озеро Інле (Стася Клюфас)

"Варто частіше задумуватися над природою виникнення того, що нас оточує"

Ось він – інший світ: рибалки на човнах закидають, чистять, розплутують, складають сіті. Хтось витягує рибу, а хтось – бур'яни як майбутню основу для плавучих городів. Так-так, помідори, кабачки, огірки, рис, капуста, дині – далеко не весь список того, що вирощують на мокрих грядках, доступ до яких можливий лише на човні.

Пізніше в кафе, смакуючи салат, мені потрапив один помідор із запахом і присмаком риби – чесно, не дуже смакувало, але Ігор казав, що йому смачно.

Пропливши зелені лабіринти з вузьких городів, потрапили на одну з центральних вулиць, чи то водяних доріг села. Хати, магазини, електричні стовпи – усе звичне для очей, от лише підтримують все це дерев'яні опори на безпечному від води рівні. Перебігтися в магазин не вийде, та й у футбол пограти, чи просто побігати. Проте на човнику поплисти – це легко.

Фото: Хати, магазини, електричні стовпи – усе звичне для очей, от лише підтримують все це дерев'яні опори на безпечному від води рівні (Стася Клюфас)

На озері навіть є фабрики. Ми заїхали на одну з таких, де виготовляють срібні вироби. Була здивована, наскільки делікатним і тривалим є процес майстрування прикрас, і подумала про феномен прикрас як дарунка.

Витрачаючи гроші на коштовну річ, яку дарую, я, виглядає так, проявляю свою небайдужість чи навіть приязнь. І чим вона дорожча, тим начебто більшу приязнь символізує. Але ж для чого нам замінник, чи то посередник?

Ми так багато зусиль витрачаємо на те, аби перетворити духовне на матеріальне, оцифрувати, так би мовити. Крайність цього явища породила споживацький культ, який заповнює внутрішню порожнечу. Я про те, що варто частіше задумуватися над природою виникнення того, що нас оточує, і того, що істинно нам хочеться виразити чи отримати. Ну і, звісно, любити, якщо любиться, а не блукати в лабіринтах вигадок.

Неподалік звідси є текстильна фабрика.

Фото: Місцева фабрика, де старі ткацькі станки - це робочі машини, що допомагають створювати тканину (Стася Клюфас)

Виявляється, озеро Інле – єдине місце у світі, де росте особливий вид лотоса, з волокон якого виготовляють коштовний шовк. А ткацькі станки, які бачила в музеях, тут – робочі машини, що допомагають створювати тканину.

Зауважила молоду дівчину, чий погляд був прикутий до кожного руху майстрині, яка іноді зупинялась, аби замінити котушку ниток, перевірити свою роботу чи щось пояснити. Незабаром і їй доведеться оволодіти цим стукотливим тканинотворцем.

І коли це станеться, коли вона сяде за станок, то по десять годин на добу та шість днів на тиждень переплітатиме окремі нитки, створюючи цупку тканину, яка згодом стане для когось одягом або, можливо, прикрасить чийсь стіл.

Адаптація до нової зони комфорту

Наступного ранку, сідаючи снідати на терасі готелю, звернула увагу на скатертину. Її сплетіння були не надто досконалі, й одразу уявила ту жінку за ткацьким верстатом. То вже, мабуть, йшла дев'ята година роботи, її спина затерпала і вона про щось мріяла, тому пропускала сплетіння.

Фото: На Азію необхідно внутрішньо налаштуватися, і тоді вона дасть найкращі уроки, вважає мандрівниця (Стася Клюфас)

Раптом необережним порухом руки я розлила чай на скатертину, думаючи, про що мріяла жінка, яка її створила. Незбагненний взаємозв'язок переплітає нас, окремих ниточок, у вишукану, або не дуже, проте точно цупку тканину життя. Мешканці озера творять неповторний орнамент на ній.

Вони подають яскравий приклад сили адаптації людини до будь-яких обставин. Це ще одна причина розуміти, що теперішня зона комфорту – це лише те, до чого ми звикли, і комфортною легко може стати інша зона, та, до якої ми звикнемо згодом.

Нагадаємо, раніше український мандрівник Вадим Івлєв написав для РБК-Україна колонку про те, чим його здивував Дюсі - маловідвідуваний і віддалений атол в архіпелазі Піткерн.

Також пропонуємо почитати, як живуть місцеві мешканці острову Малаїта "за межею цивілізації".