Як українці рятували євреїв під час Голокосту, жертвуючи собою
27 січня - День пам'яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила полонених найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау.
В Україні нещодавно завершили підготовку нової серії документального фільму "Слово Праведника", який оповідає про героїчні подвиги українців, які рятували життя євреїв під час Другої світової війни в нашій країні. Цей фільм стане продовженням і вже шостою серією фільму - великого проекту, перша частина якого вже була презентована в Києві раніше.
Раніше в проекті "Слово Праведника" розповідали про Праведників народів світу з Києва, Вінниці, Умані. Нова серія присвячена героям з Львівській області.
В період окупації України нацистами з 1941 по 1944 рік були знищені і жорстоко вбиті понад 1,5 мільйона євреїв. За цією цифрою стоять людські життя і долі, пам'ять про яких повинна бути збережена для нащадків, вважають творці проекту. Також повинна жити пам'ять про тих, хто намагався допомогти євреям.
"Їхні історії вражають до глибини душі"
Маргарита Яковлєва, виконавчий продюсер і одна з авторів документального фільму, у коментарі для Styler розповідає:
"Ми знімаємо біографічні та історичні сюжети про тих, хто рятував життя євреїв і намагався їм допомогти. Допомагали по-різному: хтось роками ховав вдома цілі єврейські сім'ї, а хтось носив їм хліб, завдяки чому людина вижила. Герої нашого фільму – праведники народів світу і праведники України. Історії, які вони розповідають, вражають до глибини душі!".
Українці, які ризикували собою і часом навіть життям своєї родини, отримали від Держави Ізраїль звання "Праведник народів світу". На даний момент у нашій країні налічується понад 2,500 людей з таким званням.
У той же час багато історій героїчного порятунку все ще невідомі. Багато в чому негативну роль зіграв радянський режим, коли правда про праведників ховалася, а справжня інформація про невинно вбитих жертв Голокосту - замовчувалася. У часи СРСР люди боялися говорити про це. Втім, у багатьох страх розповісти такі історії присутній і досі.
Іван Вовкотруб – Праведник із Золочева
Один з героїв документального фільму, Іван Григорович Вовкотруб – українець родом з міста Золочів. Порівняно недавно він отримав звання "Праведник України", розповідає Маргарита Яковлєва.
"В роки Другої Світової Війни він разом з батьками врятував багато єврейських сімей. За це його тато і мама визнані Праведниками народів Світу Меморіальним комплексом історії Голокосту "Яд Вашем". Врятовані сім'єю Вовкотруб євреї переїхали в Канаду і США. Саме маму Івана Григоровича в листуванні США вони називали не інакше як "мама". Адже всі вони врятувалися саме завдяки такому героїчному подвигу", - каже вона.
До того, як знімальна група звернулася до Івана Григоровича за інтерв'ю для фільму, у нього не було ніяких звань, оскільки цим питанням ніхто не займався.
"Іван Григорович дав мені велике інтерв'ю навесні 2018 року. Ми, крім підготовки матеріалів для самого фільму, паралельно звернулися в Єврейську раду України, і Іван Григорович був визнаний Праведником України. А тепер завдяки цьому у нього - надбавка до пенсії", - додає Яковлєва.
У знімальній групі продовжують шукати історії людей, які рятували євреїв у часи війни та Голокосту. Автори "Слова Праведника" наголошують: якщо у вас є достатньо доказів – листування з врятованими євреями, фото, свідоцтва нині живих очевидців, то ви можете подати документи як у "Яд Вашем", так і в Єврейську раду України, щоб вам або вашим родичам було присвоєно таке звання.
"Дорогі нам і вам герої точно гідні визнання і допомоги, яку вони заслуговують і яку можуть отримати" – підкреслюють автори фільму.
Їжу передавали в пакетах через паркан гетто
Як сім'я Івана Григоровича рятувала євреїв під час Голокосту? З інформацією про їхній подвиг тепер можна ознайомитися на сайті "Яд Вашем".
Влітку 1941-го року місто Золочів було окуповане німецькою армією. У погромах, які там відбулися, загинуло 3,500 євреїв. Вижили небагато. Серед них були Арнольд (Анхель) Кремніцер, його дружина Анна (Нехама) і троє дочок: Берта, Дора і Елла. Влітку наступного 1942-го року пройшов слух про те, що погроми можуть повторитися. В 3 кілометрах від Золочева жив знайомий сім'ї, Григорій Вовкотруб з дружиною Марією. Жили вони дуже бідно, але погодилися дати притулок цілій родині. В той час вони не могли прогодувати навіть своїх дітей, але не могли залишити в біді сім'ю Арнольда.
Григорій разом з дружиною Марією вирили яму прямо у своєму сараї. В ній сім'я євреїв провела кілька тижнів. Як виявилося, євреїв, що вижили, збирали в гетто Золочева. Подумавши, що там безпечно, сім'я покинула укриття. Але в гетто Арнольда відразу ж схопили та відправили на примусові роботи.
Сім'я залишилася жити в гетто. Тим часом Вовкотруби не забули про друзів і передавали їм їжу в пакетах, перекидаючи продукти через огорожу гетто.
Навесні 1943-го гетто почали ліквідовувати, і тоді Ганна з трьома дочками втекли з цього жахливого місця. Їм вдалося дістатися до місця, де жив Арнольд, і після цього вся родина повернулася до Вовкотрубів у передмістя Золочева. Ця сім'я повторно, незважаючи на величезний ризик, стала ховати їх у себе в сараї, віддаючи їм свою їжу.
Вовкотруби дбали про родину аж до звільнення 18 липня 1944-го року. Також вони допомагали і іншим євреям в Золочеві та околицях міста.
Після Другої світової війни дочки Кремніцерів виїхали з України. Елла і Дора переїхали в США, а Берта – в Канаду. Багато років вони тримали зв'язок з родиною Вовкотрубів та їх дітьми. У вересні 1993-го року "Яд Вашем" присвоїв Григорію Вовкотрубу і його дружині Марії почесне звання "Праведник народів світу".
Дівчина врятувала чотирьох братів-євреїв
Друга історія, якій у фільмі "Слово Праведника" присвячена значна частина, варта цілої екранізації в художньому фільмі, вважають творці проекту. Їм випала можливість взяти інтерв'ю у Степанії Петрушко - Праведниці народів світу, також нагородженої "Яд Вашемом". Її історія також розміщена на сайті меморіального центру.
Будучи зовсім юною дівчиною, вона разом з батьками врятувала чотири єврейських хлопця, братів Печеник.
Одного разу вночі під час війни і Голокосту брати Шміль, Мелех, Яків і Йосип Печеники, які володіли невеликим магазинчиком, прийшли в будинок Степанії в селі, попросивши сховати їх від німців. Батько дівчини негайно вирішив допомогти хлопцям.
Фото: Степанія Петрушко (надане знімальною групою)
"Мій батько був такий добрий, і ми так хотіли їм допомогти", - згадує 86-річна Степанія сьогодні. Вони викопали криївку, в якому брати Печеник провели кілька років окупації.
"Німці йшли, і Степанія з матір'ю обнімалися і плакали"
Братів ховали не тільки від нацистів, але і від сусідів, а їх магазин пограбували.
Щотижня німці влаштовували обшуки, приставляючи до грудей Степанії автомат, і вимагаючи сказати, чи є в будинку євреї. Вона говорила, що ні. Німці йшли, і Степанія з матір'ю обнімалися і плакали. Через пережиті тоді внутрішні потрясіння у Степанії вже у 20 років виявилося хворе серце.
Імовірно в 1945 році, коли німці пішли з України, брати Печеник перетнули кордон з Польщею і роз'їхалися по різних країнах: два брати виїхали в США, а два інших – в Ізраїль.
Маргарита Яковлєва розповідає:
"За щасливим збігом обставин, в 1960-х сім'я Степанії отримала лист з Хайфи. Один з братів, Йосип Печеник, розшукав своїх рятівників. Варто сказати, що і з цього дня величезна сім'я Печеник, що живе на двох півкулях, постійно листується зі Степанією, тримає з нею зв'язок і регулярно приїжджає в гості до Львова. Зараз теплу дружбу підтримують діти, онуки і правнуки врятованих братів. У 2013 році держава Ізраїль і "Яд Вашем" нагородили Степанію та її батьків високими званнями Праведників народів світу".
Нагадаємо, раніше у Києві показали фільм про українців, які рятували євреїв під час Голокосту.
Також пропонуємо почитати репортаж зі знаменитого меморіалу Яд Вашем в Єрусалимі.