Український лицар-офіцер вивів поранених побратимів з оточення під шквальним вогнем у шторм

Командир стрілецького батальйону окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу Сергій Ткачук у квітні відправився на виручку своїм бійцям, які в ході виснажливих боїв протягом декількох тижнів зі значно переважаючими силами ворога опинилися в оточенні, проте не відступали і трималися до останнього.

Становище було важким: десять поранених солдатів ЗСУ потребували медичної допомоги. Тоді командир бригади 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового походу доручив старшому лейтенанту Ткачуку провести операцію з порятунку наших воїнів.

Офіцер і ще боєць бригади вирушили в море на допомогу побратимам на човні з мотором пізно ввечері. Дісталися до потрібного місця через 4 години. Після цього відвантажили бійцям озброєння і забрали на судно поранених.

А ось вийти непоміченими, на жаль, не вдалося - окупанти стали бити по човні то майже прицільно, то шаховим порядком, то навмання.

"В якусь мить нас опустила хвиля, і снаряд пролетів вище. Ворожа БМП-3 ніби надривалась, скаженіючи від безсилля. Та маневрування, яке відбувалося й інстинктивно, і за досвідом, щоразу допомагало залишитись неушкодженими", - розповів Ткачук.

Старший лейтенант зізнається, що та ніч перетворилася для нього на справжній кошмар. Шторм не вщухав, постійні обстріли тривали. Човен за 2 години зміг наблизитися до наших позицій тільки на кілька кілометрів.

"Зв'язок з командуванням зник, човен був перевантажений, у будь-яку мить міг перевернутися та почати тонути. Поранені бійці просили лише про одне - пристати до якогось берега та дати померти на суші, а не у крижаній воді", - говорить комбат.

Сам він зберігав спокій і підбадьорював поранених, а після зрозумів, що єдиним правильним рішенням в таких обставинах буде пришвартуватися в іншому місці.

І ось о 6 ранку він разом з трьома пораненими, які були здатні самостійно пересуватися, відправився в напрямку розташування штабу бригади.

"Ми дістались маяка та зрозуміли, куди треба рухатись далі. Дійшли до одного з населених пунктів, з'явився зв’язок, і ми викликали пошукову бригаду. За наданими нами координатами пошукові групи знайшли решту поранених бійців та евакуювали їх до шпиталю", - розповів командир батальйону лицарської бригади.

Також Ткачук додав, що, вирушаючи на таке небезпечне завдання, розумів, що це може бути квиток в один кінець.

"А тут не лише сам живий, а й десять поранених побратимів з оточення вивели. Хоча, коли під обстрілами рашистів рушили на човні, ротні командири, які лишилися на березі в оточеному селі, передали до штабу бригади, що ми можемо не повернутися. Але, на щастя, повернулися. Ми це зробили!" - каже офіцер.

За особисту мужність старший лейтенант Сергій Іванович Ткачук указом президента був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а також відзнакою Міноборони - пістолетом 9-мм Glock-19.

Це - тільки один з величезної кількості прикладів мужності та героїзму захисників України, які боронять батьківщину від російських окупантів.