Медсестра Ірина Стеблюк відверто розповіла про своє життя і роботу на Донбасі. Дівчина працює у військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону. У неї лагідний і ніжний позивний "Квіточка". Медику не вистачило лише одного місяця, щоб виповнилося два роки її участі у війні на передовій. До лав армії її зарахували чотири роки тому. Тоді Ірина працювала медсестрою в одній з лікарень Вінниці. Про це повідомляє "Армія Inform".
Стеблюк вирішила укласти контракт з 59 мобільним госпіталем.
"Я практично одразу після призову поїхала в район проведення АТО. Сватове, Новоайдар, Щастя. Працювала майже скрізь, де дислокувався наш госпіталь. Було незвично, трохи лячно, навіть попри те, що до того я мала значний досвід роботи в операційній. Незвичною, звісно, була сама обстановка. Чесно скажу, руки інколи трусилися, деколи виникала розгубленість, особливо у перші дні. У Новоайдарі були чутні вибухи, але, на щастя, на той момент великої небезпеки не було. Допомагали справлятися люди, з якими я працювала. І лікарі, і медсестри, і санітарочки — усі високопрофесійні, вмотивовані, чуйні. Я вдячна долі за те, що звела мене з такими чудовими людьми. Із ними було не страшно. До цих пір майже зі всіма спілкуюсь, з багатьма працюю", - розповіла Ірина.
Найдовша операція при ротації Ірини Стеблюк тривала майже 12 годин: з 18:00 до 6:00. Проте втома не відчувалася зовсім. За словами Ірини, вона дуже щаслива, що допомогла врятувати життя.
"Це дійсно щастя, коли бачиш, як встають хлопці після важких поранень, як вони відновлюються. І ти розумієш, що в цьому є часточка і твоєї роботи, і твоєї душі. Я не вважаю, що робила щось геройське. Справжні Герої – це ті хлопці, які стояли на передовій. І наші лікарі – теж великі Герої, які стільки життів повернули майже з того світу. А я лише допомагала їм", -зізналася "Квіточка".
Ірина розповіла про історію, яка надзвичайно зворушила її серце, і яка не забудеться ніколи.
"У відділенні хірургії, буквально забігши туди з операційної на пару хвилин, розговорилась якось із одним із пацієнтів, він розповів про свою родину. І так час від часу бачились та перемовлялись із ним кількома словами. І одного разу, а це вже була пізня осінь, холодно, я робила звіт. І тут мене терміново викликають, я біжу в приймальне відділення. Бачу на вулиці машину, це побратими приїхали за тим хлопцем. А він каже: "Іро, я вам такий вдячний за підтримку" і дістає з-за спини величезний оберемок троянд. Я запам’ятаю це на все життя. Там ця дяка була настільки щирою, що завжди хотілось зробити щось більше того, що ти можеш, для наших хлопців", - згадує Ірина.
Як ми раніше писали, старшій медсестрі Дарині 22 роки - і останні три роки вона допомагає пораненим бійцям на передовій. У військкомат дівчина пішла відразу після Генічеського медучилища.
До речі, ми писали про незрячого ветерана АТО, який на протезі взяв участь у Марафоні морської піхоти в США.