Скандал на вагу золота: чому в Україні не поважають спортсменів

Минулого тижня я мала нагоду поспілкуватися у прямому ефірі радіо "Київ" з відомою українською спортсменкою, чемпіонкою світу з велоспорту, фігуранткою скандалу з Федерацією велоспорту Анною Соловей.

Ця розмова навела на роздуми про те, на що перетворився український спорт і чому важливо не залишати поза увагою такі дивні за логікою конфлікти, захищати спортсменів, бо вони заробляють нам всесвітній імідж та медалі  не завдяки, а всупереч. А головне - не давати чиновникам спортивних федерацій розправляти крила, сідати спортсменам на голову та пожинати лаври чужої слави, здобутої так важко. 

Коротко нагадаю, для тих, хто можливо пропустив цю скандальну перепалку в соцмережах. Анна Соловей, яка два тижні тому виборола золоту медаль на Європейських іграх з велоспорту у Мінську, отримала погрози про звільнення зі збірної від президента української Федерації велоспорту Олександра Башенка за уточнюючий коментар під його постом у Facebook. У своєму пості чиновник привітав іншого чиновника з перемогою Анни. Навіть збірників, тренерів та інших людей, без яких перемога б не відбулася, забув згадати у привітанні. І розгорівся страшенний скандал. 

Анна Соловей (фото: noc-ukr.org)

У розмові зі мною Аня виглядала щасливою та задоволеною. Дуже раділа, що змогла досягти Олімпійської вершини. Трохи сумувала, що настрій і натхнення завойовувати медалі  були так безглуздо попсовані чиновником від спорту. Але руки не опускаються, вона готова йти до нових перемог. І дуже вдячна, що активісти, велосипедисти-аматори, які перші стали на її захист, не дали їй зашкодити.

Вона вдячна ЗМІ, що не замовчали цей інцидент. Хоча розуміє, що скандали зараз цікавлять пресу та читачів, слухачів і глядачів, більше аніж справжні спортивні здобутки. "Привезла медаль, молодець! Це добре", і пішла новина у нижній скрол, і пригадають її знову не скоро. Так само було і з моїм другом, чемпіоном Європи з плавання Олегом Лісогором, з яким ми дружимо вже років з десять. Так само трапилося і зі мною. Всі кілька днів попишалися здобуткам юної спортивної зірки, і все, до нових зустрічей. Але ж така природа добрих новин – про них завжди пам’ятають менше, ніж про погані.

Цікаво інше. Як можна привласнити чужі здобутки, сподіватися, що суспільство це підтримає, та ще й погрожувати зірці спорту вже світової величини? Добре, що хоч хтось із спортсменів ще лишився в українських збірних, яким допомагають волонтери та вони самі. Чому верхівка Федерації досі не склала повноваження і з її мовчазної згоди головний чиновник у велоспорті творить все, що йому забажалося, ображає людину, яку визнав світ і став зіркою скандалу локального масштабу? "Ти вступила на мінне поле і маєш за це платити", "Ти вилетиш зі збірної за неповагу". Як таке може бути? І чому досі велоспортивні чиновники сидять у своїх кріслах?

Не уявляю, що десь у Європі чи США, збірні яких нормально фінансуються та преміюються за перемоги, таке може трапитися. Приходить, наприклад,  президент Федерації  футболу і каже, скажімо Ліонелю Мессі, що він виключить його зі збірної за неповагу до себе особисто. А перед цим поздоровить когось із Федерації і забуде збірну, тренерів і всіх, хто допомагав тренуватися і стати Мессі переможцем турніру. Це смішно і сумно.

Поважаю Анну за силу і сміливість піти проти організованої групи чиновників, а не злякалася, не спустила зневагу до себе, своєї особистої перемоги для своєї рідної країни. "Чому я маю мовчати? Чому я не можу сказати чиновнику, що я думаю. Ми живемо у вільній країні", - сказала мені переможниця. Дуже нею пишаюся. Підтримую її, бо ж знаю, як важко дівчині в українському спорті. Сподіваюся, що колись до реформи медицини, податкової, митниці, освіти додасться ще й реформа спорту. Бо запит на порядок у цій сфері вже теж давно назрів і на часі. В нас ще є юні спортсмени, майбутні призери Олімпіад. Який приклад вони бачать, читаючи про такі скандали і безкарність людей, які мають популяризувати спорт?..

Надя Васіна и Анна Соловей (фото: facebook.com/NadyaVasinaGymnast)