День пам'яті жертв Голодоморів в Україні щорічно відзначається в четверту суботу листопада звід 1998 року. В цьому році дата припадає на 23 листопада. Масовий голод в країні, спрямований на геноцид українського народу, є національною трагедією і визнаний на міжнародному рівні.
Традиційно в цей день українці відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики із зерном та свічками до пам'ятників жертвам Голодоморів. О 16:00 з хвилини мовчання розпочинається акція "Свічка пам'яті", і взяти в ній участь може кожен, поставивши палаючу свічку у вікні з настанням темряви.
Так, в Україні є давній звичай - в пам'ять про померлу людину запалюють свічку. Цей вогник у День пам'яті жертв Голодоморів символізує скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.
В цей загальнонаціональний траурний день в Україні, як правило, не проводять розважальні заходи. В пам'ять про жертв Голодоморів у церквах проходять особливі поминальні служби, віруючі моляться за душі замордований голодом людей.
День пам'яті жертв Голодомору відзначають кожну четверту суботу листопада (Фото: facebook.com/HolodomorVictimsMemorial)
Головна моральна заборона в цей день - в жодному разі не можна викидати продукти, особливо хліб. Також в цю дату не прийнято переїдати та влаштовувати гучне застілля, що вважається знущанням над пам'яттю загиблих від штучно створеного голоду українців.
Згідно з даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України, внаслідок Голодомору в Україні загинуло майже 4 мільйони осіб, історики називають цифри до 7 мільйонів жертв.
Православні також відзначають 23 листопада день Ераста та Родіона. За звичаєм, віруючі в цей день приносили в церкві на освячення хліб і сіль.
Відзначати День пам'яті жертв голодоморів в Україні на загальнонаціональному рівні стали з 1998 року після указу президента. Перші десять років церемонія в Києві відбувалася перед пам'ятним знаком на Михайлівський площі, а з 2008 року, після відкриття Національного музею "Меморіал жертв Голодомору", церемонію перенесли туди.
Меморіальний комплекс жертв Голодомору (Фото: facebook.com/HolodomorVictimsMemorial)
Перший масовий голод на українській землі розпочався в 1921 році, і найбільше тоді постраждали жителі південних областей. Його причиною стала політика воєнного комунізму з "продрозкладкою", а також наслідком неврожаю у Поволжі та на Кубані - в ці регіони з України вивезли весь врожай пшениці та інших зернових для поповнення хлібних запасів.
Голодуючі українці не могли виїхати в інші регіони Союзу, адже в 1922 році рішенням влади було заборонено переселення в межах радянських республік.
Масштаби трагедії 1932-1933 років стали набагато більшими, ніж десятиліттям раніше. Жертвами штучно створеного голодомору стали мільйони мешканців України, а злочинну політику більшовиків назвали геноцидом українського народу.
Мішки з пшеницею, вилучені у селян (Фото: facebook.com/HolodomorVictimsMemorial)
Радянська влада цілеспрямовано вилучала у мешканців українських сіл пшеницю, також проводилася примусова конфіскація зерна, яке було призначене для збереження у фонді насіння. Якщо по хатах не знаходили хліба, забирали сухарі, запаси картоплі та овочів, соління на зиму, навіть вилучали одяг і вироби зі шкіри, щоб люди їх не варили і потім не їли.
Всі спроби протидії цим злочинним заходам з боку керівництва СРСР придушувалися і жорстоко каралися. ЦК ухвалив постанову "Про охорону соціалістичного майна" ("закон про п'ять колосків"), згідно з яким за жменьку зерна, принесену з колгоспних полів, могли розстріляти або відправити до в'язниці на 10 років.
Голодомори в Україні були штучно організовані радянською владою (Фото: скрін memory.gov.ua)
Приречені на голод люди їли рослини, деревну кору. М'ясо їм замінювали щури, миші, горобці. Жахливим наслідком Голодомору став канібалізм. Відомо близько 2 тісяч випадків, коли голод штовхав людей на страшні злочини.
Третій Голодомор стався після закінчення Другої світової війни і був спровокований не тільки неврожаєм, але і політикою сталінського режиму. У 1946-1947 роках з українських земель було вивезено сотні тонн зернових. Засуха 1946 року і неврожай не вплинули на плани радянської влади по хлібозаготівлі й для налагодження взаємин із країнами "соцтабору", поставляючи їм хліб. Величезними обсягами зерно вивозилося до Чехословаччини, Польщі, Румунії.
Тим часом в Молдавській РСР та південних областях Української РСР лютував голод і тільки за перше півріччя 1947-го було офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства.