Яна Павлова: Міське господарство в Києві у тяжкому стані

Місцеві вибори, що проходять сьогодні в країні, поклали початок "квотному експерименту": в кожній п'ятірці кандидатів у депутати всіх рівнів, висунутою партією, має бути гендерне співвідношення "3/2". Тобто, не менше 40 % кандидатів повинні належати до одного гендеру. Зроблено це, щоб не ущемити права жінок і залучити їх у політику.

Аналіз кампанії, ймовірно, відбудеться вже після виборів; тоді ж стане зрозуміло, чи зберігається прописана законом квота на практиці. Та, відповідно, чи зуміють жінки відстояти в очах виборців своє право бути обраними. Однак на деяких кандидатів слід звернути увагу вже сьогодні.

Так, першим номером Радикальної партії Олега Ляшка у Печерському районі балотується відома спортивна журналістка, а в минулому сама спортсменка Яна Павлова. В інтерв'ю для Styler донька видатного українського футбольного тренера, яка ще недавно не демонструвала своїх політичних амбіцій, розповідає, чому йде в політику і чим планує займатися в Київській міській раді.

– Яна, чому саме Радикальна партія?

– А чому б і ні? У нашому сьогоднішньому житті люди або ниють від безпорадності, або борються за наші права. Ляшко б'ється. Він дуже яскравий, запам'ятовується. Мені запропонували балотуватися, я вирішила спробувати.

Мені хотілося розповісти не стільки про власні проблеми, яких насправді не дуже багато, скільки про проблеми середньої представниці середнього класу.

У нас і наших чоловіків немає літаків, щоб ми могли літати в Ніццу або у Флориду, жити там роками. Ми домоглися свого успіху самі, і так само як і більшість, сидимо в пробках, страждаємо від прориву каналізації, шукаємо для своїх дітей школи краще. Тому проблеми пересічного киянина – це і наші проблеми.

– А як прийшла ідея писати свої звернення до киян з автомобіля, що стоїть в пробці?

– Ну, він уже виїхав з пробки! (сміється) Якби у пробці, то це було б порушення правил дорожнього руху. А так. Я просто підрахувала, скільки часу йде у мене на роботу, на дітей, на будинок, на суспільну діяльність.

Виявилося, що я вільна саме тоді, коли стою в пробці. І за цей час можна розповісти і про проблеми школи і житлово-комунальному господарстві, і про жах, який охоплює, коли ти в'їжджаєш на міст – і знаєш, що цей міст повинні були відремонтувати п'ятнадцять років тому, а обмежилися укладанням асфальту.

– Це справжні проблеми?

– Звичайно, справжні! Міст Патона, побудований в 1953 році, і ремонту не було досі! А я їжджу по ньому не рідше п'яти разів на тиждень! Ми обговорювали цю проблему з кандидатом в мери від Радикальної партії, Михайлом Поживановим.

Міське господарство в тяжкому стані, і якщо Радикальна партія пройде до міської ради, ми зробимо все, щоб привернути увагу до його проблем. Адже це не тільки мости. Це труби, ліфти, дороги. А асфальт у дворах?! Жах!

– Чим Ви будете займатися в міській раді?

– Я планую займатися соціальними питаннями. Школи, дитячі сади, охорона здоров'я. Звичайно, питання здоров'я та безпеки наших дітей. Мені це дуже близько. І питання підтримки сімей, де є люди, що страждають від хронічних та рідкісних захворювань. Адже там ліки коштують тисячі доларів. І мерія могла виділити гроші на їх закупівлю, якщо вже все одно у нас профіцитний бюджет. Але це зроблено не було.

– Ваша партія гостро ставить питання про створення нових робочих місць в Києві?

– Так, і це теж одна з причин, по якій я балотуюся від Радикальної партії. Я живу на Лівому березі, в цілком комфортних умовах. Але я знаю, як багато молоді не можуть знайти роботу.

Ми пропонуємо створити вільну економічну зону "Лівий берег", щоб залучити інвестиції та створити нові робочі місця. У Поживанова Михайла Олександровича хороші зв'язки в Європі, він може сприяти цьому.