Джамала: Дуже багато людей не можуть мені пробачити успіх

Джамала – співачка з неймовірною енергетикою та "оголеним нервом". Вона зізнається, що інколи буває занадто вимогливою до себе та оточуючих. Проте її внутрішня сила не дозволяє їй зраджувати ані своїм принципам, ні переконанням. Інколи від її принциповості можуть страждати рідні, які живуть в Криму і Росії. Проте, сумно зітхаючи, співачка стоїть на своєму: "Якщо я транслюватиму якусь нейтральну позицію чи буду відмовчуватись, то нічого доброго з цього не вийде. Я зраджу собі!"

STYLER зустрівся з українською виконавицею у кав'ярні її чоловіка в центрі Києва. У затишній атмосфері, серед кавових ароматів Джамала розповіла нам про новий життєвий етап, що розпочався з народженням сина, про творчі плани і енергетику, у яку вірить. Не оминули увагою болючу "кримську тему" і виступи українських артистів у Росії. Навіть зачепили питання того, як українське телебачення висвітлює трагічні сторінки з історії України.

Джамало, по-перше, дозвольте від імені редакції привітати вас із первістком! 27 травня ваш синочок Емір-Рахман відмітив свої перші два місяці. Чи святкували якось "по-особливому", можливо, є певні кримськотатарські традиції, пов'язані з цим днем?

Дякую! Та ні, немає ніяких особливих традицій. Для мене ці два місяці – невеличке свято для дуже обмеженого родинного кола. Не вважаю, що потрібно створювати якийсь "шум" з цього приводу.

Якщо чесно, я дуже соромлюся, коли мене всі вітають. Соромлюсь, що до мене прикуто так багато уваги. Думаю собі, ну що я – єдина мати в Україні?! Є ж дуже багато інших жінок, які поєднують в собі і роль гарної матері, і водночас є великими професіоналами у своїй справі. Так, звичайно, для мене народження дитини – це подія! Але дещо незручно, коли усі навколо постійно мене вітають.

Як взагалі змінилися ваші звички з народженням первістка? Можливо, довелося від чогось відмовитися?

Для прикладу такий нарис з мого сьогодення. Зараз я активно працюю над новим альбомом. У мене є 4-5 пісень, які я думаю випустити окремим релізом… От я працюю, слухаю аранжування, треба вирішити, як звучатимуть барабани. А я не можу! Тому що паралельно з цим годую дитину. У Еміра зараз такий складний період, розпочалися "коліки". Я починаю нервувати, бо йому болить, він через це не хоче їсти. І я через те переживаю! Тоді я беру сина на руки, заходжу в іншу кімнату, вимикаю світло – і от так ми з ним сидимо. Мені хочеться плакати, бо що ж це таке – я не можу слухати барабани, хоча раніше завжди могла це зробити, така проста річ… Проте наступає новий день. Я вже їду в машині по справах, можу собі спокійно увімкнути і прослухати одну пісню, потім іншу. Прослухати аранжування, зробити собі нотатки. От я вже і заспокоїлася.

Джамала з синочком Емір-Рахманом (фото: instagram.com/jamalajaaa)

Звичайно, з'явилося більше емоційних моментів. Змінився творчій процес. Вже не так як раніше, коли могла виділити окремий час і посидіти за ноутбуком, щоб написати пісню. Ні, зараз у мене такого не буває. От, що змінилося!

В моєму житті додалося трохи хаосу, тому що є син, який потребує уваги і у якого поки що немає розкладу. А я навпаки - людина-розклад. У мене в принципі не буває такого, коли я не знаю, що робитиму сьогодні. Завжди завчасно все планую, виділяю час і на творчість, і на відпочинок, на все.

Але хочу, щоб ви зрозуміли: я не жаліюся! Так, є трохи хаосу, коли я не можу точно сказати, що от завтра я буду там о такій-то годині. Плани постійно змінюються, підлаштовуються під нову людину в моєму житті.

Вам зараз допомагають батьки?

Ні, зараз вони у Криму. Вони приїздили у Київ і дуже мені допомагали, коли був "Голос країни". Відвідували зі мною репетиції, завжди були поруч.

А як знаходите спільну мову з батьками у питанні догляду за сином? Чи бувають якісь принципові позиції, коли, знаєте, вам хочеться робити по-своєму, а батьки радять свою точку зору, оскільки у них більше досвіду, тому їм "видніше"?

Було пару разів таке. Приміром у питанні, чи варто купати дитину в череді. Я кажу, що не треба, а моя мама говорить, мовляв, "а от в наші часи купали". Тож час від часу слухаю рубрику "а в наші часи" (посміхається). Мамі доводила, що сьогодні у лікарів є більше можливостей дослідити певні моменти, треба прислуховуватися до їх порад.

До речі, напевне ви чули, що в цьому році дуже гостро стояло питання з вакцинацією проти кору в Україні. Знову матері розділилися на два табори: одні виступали за обов'язкову вакцинацію, інші – проти щеплень. Яке ваше ставлення до цього питання? Ви за чи проти вакцинації?

Я за вакцинацію! І буду робити дитині усі необхідні щеплення. Деякі ми вже зробили, до речі. Я довіряю сучасній медицині, адже вона дуже швидко розвивається. Взагалі вважаю, що в питаннях, у яких я сама не розбираюсь, треба прислухатися до спеціалістів.

Дозвольте поцікавитися вашим ставленням до іншого питання, яке не менш активно сьогодні обговорюється – публічне годування. Так би мовити, "тренд", що прийшов до нас із заходу. Хтось вважає, що жінка має годувати дитину, коли ніхто не бачить. Оскільки, мовляв, це "неприйнятно з естетичної точки зору". Інші навпаки виступають за право жінки годувати дитину там, де виникне така необхідність. Яке ваше ставлення до такого делікатного питання?

Якщо я бачу жінку на вулиці, яка годує, то особисто мене це ніяк не бентежить. Але мені чомусь здається, що це, насамперед, не завжди зручно самій жінці. Не тому, що вона має це якось приховувати, а тому що ти не почуваєш себе у безпеці під час такого процесу. Що стосується мене, я обожнюю годувати дитину! Тому що в цей момент є тільки ти і він. Для мене це дуже особливі моменти. І я вважаю, що кожна жінка має право залишити такі моменти собі!

Якщо навколо самі жінки, то можно годувати, чому б ні. Але я вважаю, що цей процес, так би мовити, не для чоловіків. Вони все одно сприймають це трохи по-іншому.

Джамало, важко не відмітити, що ви чудово виглядаєте. Хоча якось ви зізналися, що під час вагітності ви поправилися на 13 кілограмів. Як поступово повертаєтеся до струнких форм?

Так, поступово зайві кіло зникають. Якщо чесно, я давно не зважувалася, але відчуваю, що залишилося десь 9 зайвих кілограмів. Взагалі-то ще не так багато часу пройшло.

Головне – не поспішати одразу після вагітності влізти в улюблені джинси (посміхається). Твоє тіло саме тобі підкаже, що і коли варто робити. Звичайно, як і будь-якій жінці, мені спочатку також було прикро, що улюблені речі не так на мені гарно "сидять", як раніше. Я дуже сумувала з цього приводу.

Але з часом помітила, що тіло якось самостійно потроху повертається до попередніх форм. І так це круто відбувається! Мене ж лякали, що будуть якісь проблеми, розтяжки і таке інше. На щастя, ніяких проблем немає!

Зараз я не їм хліб і намагаюся, хоча не завжди виходить, не їсти солодкого. На цьому все! Ніяких суворих обмежень у харчуванні немає. Вже за два тижні після таких незначних обмежень я побачила результати. Однак зізнаюся, що мені дуже складно відмовляти собі у пасті. Я дуже люблю італійську кухню!

На якісь радикальні дієти я не наважуюсь сідати, оскільки стає менше молока. А я за стовідсоткове грудне вигодовування. Тому не можу перейти лише на гречку.

Знаєте, серед зірок шоу-бізу є певний такий тренд - створювати ФБ-, інстаграм-сторінки своїм дітям. Як відноситеся до такої публічності малюків? Вас взагалі можна назвати… "забобонною" людиною в цьому плані?

Я не проти показувати фото дитини, але особисто я не хочу їх виставляти. І це не тому, що я забобонна людина. Ні! Просто я відчуваю, що зараз забагато злості у світі і в нашій країні так само, на жаль. Я відчуваю цю негативну енергію.

Знаєте, я багатьох людей втратила за ці два роки після своєї перемоги на Євробаченні 2016. Дуже багато людей не можуть мені пробачити успіх – важко їм це зробити.

Джамала: Я хочу створити таку музику, яка буде передаватися із покоління в покоління (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Тому я вважаю, що не варто поки що показувати свого сина, бо я не знаю, з якою енергетикою людина дивитиметься на мою дитину. Енергетика надважлива! Я виступаю з концертами, і, повірте мені, вони відрізняються один від одного не звуком чи світлом, а саме людьми. Кожен концерт не схожий на інший, тому що там інші люди. Важливо, з якою енергією прийшли слухачі: вони агресивно налаштовані, чи просто байдужі, чи фани, які люблять тебе. Я можу не пам'ятати певні технічні проблеми, але я ніколи не забуваю відчуття після концерту.

Тому я впевнена, що негативна енергія сильно впливає. І зараз я б не хотіла показувати свою дитину широкому загалу. Тому що мені не подобається енергія, яка сьогодні панує навкруги. Я відчуваю її! Це постійна напруга. Можливо, це пов'язано з економічними проблемами, війною, або з тим, що ми хотіли жити по-новому, але поки що не вдається. Країна – це єдиний організм, кожен відчуває, що з нею щось коїться.

Знаєте, під час "Голосу країни", де ви були однією з членів журі, ви часто казали, що не відчуваєте енергії від того чи іншого конкурсанта. Ви вимагали від учасників більшої віддачі. І, до речі, за цей перфекціонізм вас часто критикували у соцмережах. Глядачі дорікали, мовляв, вам не варто відноситися до учасників так, як ви відноситеся до себе.

Є таке. Але я не можу себе перебороти. Хоча дійсно відчуваю, що часом я буваю занадто вимогливою.

Однак я вважаю: якщо у людини є потенціал, то вона не може розслаблятися. Вона має йти вперед і тільки вперед. Якщо ти будеш постійно себе жаліти і схвалювати себе на кожному кроці, то стовідсотково здобудеш "зіркову хворобу", а це шлях назад. Я зустрічала таких людей і знаю, про що говорю.

А після перемоги на Євробаченні у вас особисто були такі моменти? Мовляв, ну от здобула – можна розслабитися.

Ні, навпаки! Навіть коли моя команда і мої рідні просили мене заспокоїтися хоча б трохи, у мене виникало питання, а що я, власне, зробила?! Звичайно, трохи я себе схвалювала. Але все одно у мене було відчуття: "Ви хочете сказати, що це все?! Типу Євробачення є моєю вершиною?" Ні, ні в якому разі! Мені взагалі відразу хотілося якось відокремитися від цього і йти далі.

Яка ж ваша вершина?

Написати таку музику, яка залишиться в людях, яку люди пронесуть через своє життя. І неважливо, отримає вона чи ні якісь престижні нагороди, займе найвищі сходинки в чартах чи ні.

Я хочу створити таку музику, яка буде передаватися із покоління в покоління. Розумієте, я зростала на дуже непопулярній сьогодні музиці – джазі. Але це пісні, до яких ти повертаєшся знову і знову. Слухаєш кожне слово. Вокал Елли Фіцджеральд або Сари Вон – це просто неймовірно, так круто і так чесно, це вже ніколи не повернеться.

Джамала з чоловіком Бекіром Сулеймановим (фото: instagram.com/jamalajaaa)

Я вважаю, що я одна з тих, хто започаткував таке явище, як "нова українська музика". Мої пісні важко віднести до попу, тому що в них є і джаз, і фолк, і інді. Зараз в світі це називається софісті-поп, від англійського слова sophisticated – "витончений", "вишуканий". Цей термін мене влаштовує.

Не хочу бути пустою. Не хочу робити кар’єру на якомусь одному треці, коли от – ти з ним на радіо, півроку важкої ротації, всі тебе люблять. А потім хоп – і тебе немає. Є такі артисти, ми знаємо про них. Але я ніколи не хотіла йти цим шляхом.

Тому з одного боку для мене перемога на Євробаченні – дуже щаслива історія. Але з іншого боку бентежить відношення до цього конкурсу. У нього є певна репутація, мовляв, переможці Євробачення з часом зникають, артист переміг і більше про нього нічого не чутно.

Власне тому ви й не захотіли зупинятися після перемоги? Одразу взялися за нові пісні…

Так, але тут є ще такий тонкий момент. Чимало людей вважали, що після перемоги у конкурсі я маю ледь не одразу, навздогін написати ще одну "1944". Але ні, так не можна!

Я не хочу нікого образити, але є такі приклади. Ось, Руслана – крута співачка, вона так само дуже наполегливо йшла до перемоги. І врешті перемогла з піснею "Дикі танці". Але чомусь, особисто на мою думку, Руслана стала "заручницею" цього образу, після того вона весь час створювала музику, яка так чи інакше була схожою на "Дикі танці".

Я не боюсь змін, навпаки хочу сказати своїм слухачам, що більше ніколи не буде другої "1944". Вона одна, окрема і дуже щира, тому вона і така крута. Якщо спробувати написати щось схоже, це вже буде фейк.

Джамало, а як вам виступ цьогорічної переможниці Євробачення Нетти Барзілай?

Виступ не дуже, якщо чесно. Пісня кльова, сама Нетта кльова, відеокліп супер. Ми коли з командою переглянули відеороботу Барзілай, то дуже чекали на її виступ. Думали, от зараз буде круто! Але не сталося. Коли учасниця від Ізраїлю почала співати наживо, для мене вона трохи втратила бали, не додала енергії, до того ж місцями заспівала дуже фальшиво. Тому сам виступ мені не сподобався, але виконавиця – супер.

Також я вболівала за Австрію, Швецію, і, звичайно, за Україну. Проте переміг Ізраїль. Думаю, це ще й тому що глядачі конкурсу трохи засумували за драйвом і якоюсь жартівливістю.

Після низьких оцінок від Нацжурі учаснику від України, Меловіну, у соцмережах знову заговорили, мовляв, "Євробачення – це політичний конкурс". Взагалі, ця легенда випливає щороку. Як думаєте, чи дійсно цей конкурс політично заангажований?

Ні! Я не думаю, що це "політичний конкурс". Знаєте, по-перше, не варто себе жаліти, шукати якісь виправдовування, чому за нас не голосували… образили, недолюбили чи не побачили, які ми гарні. Значить, треба бути ще кращими! І це моя патріотична позиція: якщо нас не бачать, треба зробити все, щоб побачили. Будьте кращими!

Джамала: Нове покоління українців зростає швидко, і вони не знають своїх героїв (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Що стосується Меловіна, то так вийшло, що він виступив разом з іншими дуже крутими співаками. Я не пам'ятаю, щоб на Євробаченні було стільки крутих виконавців саме чоловіків. Так, якщо окремо подивитись виступ Меловіна – це кльово. Але конкуренція цього року була величезна.

Я не вірю, що "політичний фактор" щось вирішує в цьому конкурсі. Причина низьких балів від журі, на мій погляд, лише одна – шалена конкуренція серед чоловіків на Євробаченні у цьому році. Так вийшло. Добре, що наш учасник пройшов у фінал. Він дійсно гарно виступив.

Як член журі Нацвідборів на Євробачення 2018 ви давали якісь поради Меловіну перед його поїздкою у Лісабон?

Порада була одна – працюй, працюй і ще раз працюй! І він дуже багато працював. Це було видно по його виступу: він став краще співати, рухатися, більш впевнено почував себе на сцені. А це дуже важко – виходити на сцену Євробачення.

Однак, на жаль, і в цьому році знайшлися люди, які розкритикували вибір учасника від України на Євробаченні 2018.

Завжди будуть критикувати, схвалювати чи не схвалювати вибір, однак факт залишається фактом! Меловін поїхав, представив нашу країну, вийшов у фінал. Треба бути вдячними за це. От цього мені не вистачає в наших людях – вдячності!

Це як у творі Олени Теліги "Чорна площа": "Сірий натовп, похмурий натовп, і не очі, а темна муть! Хтось зігнувся — камінь підняти, хтось зірвався — мене штовхнуть".

Розумієте, така є проблема в нашому суспільстві, сьогодні тобі кажуть: "ти – молодець!", а вже наступного дня на тебе готові накинутися.

Я вважаю, що треба бути вдячними усім українцям, які представляють нашу країну на міжнародній арені! І не важливо, це учасники Євробачення чи наші спортсмени на Олімпійських іграх, не важливо, які місця вони займають. Мені хочеться більше бачити цих людей, хочу, щоб їх іменами наша країна пишалася. Постійно їх згадувала і не соромилися показувати. Тому що ці люди – приклад, насамперед, для дітей. Підростаючому поколінню українців важливо бачити, що вони живуть в крутій країні з крутими людьми: чемпіонами, видатними співаками та артистами і т.д. Це заохочує і мотивує!

На жаль, в плані популяризації своїх героїв Україна суттєво відстає. Наприклад, дуже мало фільмів про видатних українців. Я знаю, що Держкіно потроху виділяє кошти на хороші проекти, але цього замало. Має бути як у Голівуді, розумієте? Масштабно! От я, приміром, дуже чекаю крутий фільм про життя Тараса Шевченка. Я дійсно хочу такий фільм, тому що обожнюю біографічні стрічки – це мій улюблений жанр. Проте цього Україні зараз дуже не вистачає.

Ми забуваємо, що нове покоління зростає дуже швидко, і йому зараз немає чим пишатися, вони не знають своїх героїв. В Україні вже п'ятий рік триває війна. Але ми маємо зробити так, щоб майбутні покоління могли згадати про щось іще, а не лише про війну. Наші хлопці для того і стоять на передовій, щоб країна вставала на ноги.

Шкода, коли вмикаєш телевізор, а там – нічого про наших героїв. Шкода, що є дати, про які просто забувають – Бабин Яр, Голодомор, Депортація кримських татар і т.д. В новинах про це говорять ну дуже поверхнево, немає ніякої освіти з екрану. Навіть у вік інтернету, коли ти сам можеш знайти необхідну інформацію, все одно залишається дуже багато людей, які дивляться телебачення. А у мене є певні претензії до ТБ. Приміром, не цікаво дивитися новини, де тільки "голова говорить". Коли про серйозні події згадують поверхнево. Сьогодні це не цікаво. Хочеться якихось крутих зйомок, іншого підходу. Розумієте? В розвинених країнах є великі досягнення в цьому плані, треба орієнтуватися саме на них.

Джамало, ви згадали 18 травня, коли згадують початок депортації кримських татар радянським режимом у 1944 році. Знаю, що це для вас завжди була болюча тема, однак ви продовжуєте говорити про це. Розкажіть, будь ласка, як ця трагедія зачепила вашу родину?

"Зачепило" – це в моєму випадку дуже м’яке слово. По нашій родині радянська влада пройшлась катком.

Саме про ці події пісня "1944". Всі мої рідні були депортовані. Маленька дитина моєї прабабусі померла в вагоні. Потім вже у Середній Азії, куди їх насильно доправили, вони багато років страждали від голоду, хвороб, жахливого ставлення з боку місцевого населення.

Розумієте, чому мені болить, коли ці теми подають в ЗМІ поверхнево?

Виступ Джамали з піснею "1944" на Євробаченні 2016 (відео: YouTube/Eurovision Song Contest)

А що конкретно не подобається? І як би ви хотіли, щоб на ТБ подавали сюжети на подібні болючі теми?

Такі теми мають подаватися так, щоб кожен відчував – це і його біль також! А не просто колись там, у радянські часи, приїхали, депортували, вбили… Ні, це стосується кожного: мене і тебе!

От ми собі думали, що живемо у сучасні часи, коли, начебто, все прозоро в цьому світі і вже не можна щось зробити тишком-нишком. А бачите, як вийшло. Просто у нас на очах відібрали Крим! У нас на очах намагаються так само нагло відібрати Донбас.

Російський канал "Настоящее время" нещодавно зробив документальний фільм про депортацію кримських татар. І так вони це подали: "От Крим зараз в складі Росії. А ви знаєте, що там відбулося у 1944 році? А ви знали, що зараз ще живі учасники тих подій?" Все зроблено дуже сучасно та цікаво. Мене це приємно вразило. І мені здається, що українським ЗМІ не вистачає подібного подання інформації, коли глядач дивиться і відчуває, що це і його біль також.

Більше того, мене навіть трохи ображає, коли  згадують про депортацію кримських татар і подають це так, нібито це відбулось не з нашим народом, а з кимось, хто не має до України відношення… Коли згадують про Голодомор, то я сприймаю це як СВОЄ горе. Я не відокремлюю історію українців та кримських татар, ми всі постраждали від Російської Імперії та Радянського Союзу. Для мене все це відбувалося в одній країні, з одним народом – МОЇМ. Ким би ти не був за національністю, якщо ти живеш в Україні, ти – українець. В сенсі політичної нації. І ти працюєш для того, щоб зробити свою країну кращою. Мене ображає підхід, що є "якісь кримські татари, вони живуть в Криму, і мене їх проблеми не стосуються, а є українці, і іх трагедії – мої трагедії".

... Таке ставлення зрощувалось в мені ще з дитинства. І не думайте, що я через те зростала у якомусь сумі, що дитині не варто про таке знати, мовляв, хай вона живе радісно. Ні! Це мої знання! Це глибина, мудрість, яка залишилася в мені від моїх бабусь і дідусів.

Джамало, розумію, що ваші батьки продовжують жити в Криму. Хоча неодноразово ви говорили під час своїх інтерв'ю, що ваших рідних інколи "пресують". Навіть був випадок, коли ви зверталися до російських ЗМІ з проханням не тиснути на ваших батьків. Чи існує зараз така проблема?

Зараз трохи менше. Але все одно я за них дуже хвилююся, тому що вони дуже довірливі. Ну от дуже!

Джамала з батьками (фото: instagram.com/jamalajaaa)

Якось вони впустили до себе в будинок гостей, не знаючи, що це журналісти. Вони просто попросилися зняти кімнату як пара, сказали, що подорожують Кримом. А самі записували на диктофон те, що казали мої батьки, а потім  видали дуже неприємний матеріал. Знайшли мого двоюрідного брата в Москві. Бігали за ним по парку, коли він гуляв з дитиною. Хотіли, щоб він підтвердив, що він так само "бандерівець", як і я. І в нього почалися після цього проблеми з роботою.

Але я відчуваю, що маю казати тільки правду. Можливо, я ніколи не підбирала слова, а моїм рідним через це дістається. Але якщо я транслюватиму якусь нейтральну позицію чи буду відмовчуватись, то нічого доброго з цього не вийде. Я зраджу собі!

Вибачте, якщо це питання прозвучить образливо для вас. Однак, чому ваші батьки тоді залишаються жити в Криму? Чи не планують вони переїхати?

Можливо, вони б і хотіли переїхати, тому що атмосфера там дуже складна. З першого дня, коли там з'явилися "зелені чоловічки", я думала, що ж мені робити – перевозити чи не перевозити батьків. Я була збентежена, не знала, як вчинити.

Але мій батько категорично відмовився навіть розглядати переїзд… Він так прив'язаний до свого саду! Знаєте, він коли приїжджав до мене нещодавно, то усі мої пальми попересаджував по три рази (посміхається). Він обожнює працювати на землі, дуже любить свій великий сад. У нас там черешні, інжир, гранат, кизил. Батько сам все вирощує. З першого дня, коли повернувся до Криму, почав висаджувати дерева. Тож коли я підіймаю питання переїзду, він навіть чути не хоче про те, щоб залишити свою землю.

З іншого боку, батьки вже не молоді. На жаль, у них вже є певні хвороби. А від нашого будинку 30 хв. треба їхати до найближчої лікарні в Алушті. Тому я постійно переживаю, як вони там самі.

Вони так довго і так важко поверталися в Крим, що мені навіть соромно їм казати про переїзд. Я добре їх розумію. Це немов відірвати від себе щось конче необхідне, дуже важливе.

Джамало, а коли ви були останній раз в Криму, вдома?

В 2013-му. З моменту анексії так жодного разу і не була вдома.

За чим більше сумуєте?

За морем! Дуже сумую за узбережжям. Мені дуже прикро, що я зараз не можу поїхати туди з дитиною. Всі ж влітку намагаються поїхати ближче до моря, а я маю шукати якісь інші варіанти, інші країни, де б можна було відпочити. Це дуже засмучує!

Джамало, досить наелектризована тема сьогодні - виступи українських артистів у Росії, російських - в окупованому Криму. Ви доволі рідко це питання коментуєте. Проте, могли б поділитися своїм відношенням? Чи довелося з колегою по цеху розірвати стосунки через їх позицію? Були моменти, коли дійсно ви розірвали всі відносити?

Були і є такі люди з обох сторін. З ким я товаришувала, поважала їх творчість, але після певних подій відношення змінилось … Проте я не буду називати імен. Я просто з ними не спілкуюся.

Я не хочу нікого засуджувати. Це вибір кожної людини. І позиція цих виконавців зрозуміла – в Росії гроші і концерти, ринок дуже великий. А в Україні виконавців стало багато, а кількість місць, де можна виступати, навпаки зменшилася. Артистам важко виживати лише за рахунок внутрішнього ринку.

Щодо виступів. Особливо після перемоги у Євробаченні вас часто стали запрошувати з гастролями до країн Європи. Як сьогодні просуваються справи в цьому напрямку?

Через вагітність та народження дитини довелося поставити це на паузу. Були домовленості щодо концертів у Америці, в лютому мали поїхати у тур. Але ми його перенесли, тому що графік там був нереально важкий.

Ви сказали, що наразі працюєте над новим альбомом. Коли чекати новинку?

Знаєте, спочатку я хотіла видати його в цьому році. Але зізнаюся, що не встигаю зробити все, як хочеться, тому чекайте на наші анонси, ми всім повідомимо.

Джамало, дозвольте завершити нашу бесіду на "високій ноті". Ви дуже мультигранна особистість, у вас така цікава і трохи навіть трагічна історія, ви самі перед собою ставите складні завдання та цілі... Де та як взагалі знаходите сили на все це?

Навіть не знаю. Сама інколи розмірковую про це (посміхається). Усім, хто думає, що в мене в житті все легко та просто, хочу сказати, що це не так. В мене так само є свої розчарування, проблеми, поганий настрій. Інколи просинаюся і думаю, що у мене криза, я не знаю, куди йти, що робити, з'являється відчуття розчарування в собі. В такі моменти ледь не плачеш… Але телефонує чоловік, питає, що в нас на вечерю, пропонує поїсти десь піцу (сміється). Поступово змінюється настрій, і вже через п'ять хвилин розумієш – та все в мене кльово.  У мене є улюблена справа, щодня роблю тільки те, у що вірю. Є ж люди, які страждають, ходять на роботу, яку ненавидять. А у мене є чоловік, дитина, улюблена справа. Все супер! Тож загалом настрій гарний і є бажання рухатися далі!

Джамала: цікаві факти (відео: STYLER.rbc.ua)