Вадим Скібіцький, ГУР Міноборони: Путін розуміє, що це буде війна на виснаження

Чи можливий напад Білорусі? Коли росіяни можуть знову повернутися до наших північних кордонів? Чи готує Кремль загальну мобілізацію? Чи можливий переворот у владній верхівці РФ? На ці питання в бліц-інтерв'ю РБК-Україна відповів представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький.

– Чи є підстави вважати, що Білорусь готується до війни з Україною?

– Якщо зробити оцінку тих заходів, які на сьогодні проводять збройні сили Білорусі, то виходить дуже цікава ситуація. По-перше, відразу після того, як російські війська були виведені з території Білорусі, збройні сили республіки почали активні заходи оперативної і бойової підготовки.

Вони посилили свою присутність біля кордонів з Україною. Було виведено 7 батальйонів, які зараз на ротаційній основі розміщуються біля наших кордонів. Їхня офіційна позиція – що це робиться з метою посилення захисту кордонів республіки Білорусь.

По суті, навіть якщо говорити про угруповання військ союзної держави – Росія-Білорусь – то в їхніх керівних документах саме так і прописано: що білоруські збройні сили захищають територію республіки по периметру кордону.

Але річ у тім, що на території Білорусі зберігається російська військова присутність. Насамперед це авіаційний компонент. Мова йде про літаки Су-34, Су-30 – ті, які застосовуються в тому числі з території Білорусі проти наших північних районів для запуску ракет "повітря-поверхня".

Залишається один дивізіон ракетного комплексу "Іскандер", який періодично висувають до кордону з Україною. На початку війни саме вони наносили удари по нашій території. Тобто залишається можливість їхнього застосування проти України. І третє – це компонент протиповітряної оборони. Ще до початку війни були розгорнуті комплекси С-400, заходили С-300.

Крім того, за даними воєнної розвідки України, на сьогоднішній день окремі підрозділи спеціального призначення Російської Федерації проводять спільні навчання з підрозділами сил спеціальних операцій Білорусі. Вони відпрацьовують відповідне застосування цих спецпідрозділів з території Білорусі на територію України. І, відповідно, вони вивчають район можливих бойових дій. Ми це бачили і в попередні роки, коли проводилися двосторонні спільні навчання росіян і білорусів біля наших кордонів. Це по всій лінії кордону.

У чому загроза? Загроза полягає в тому, що це можуть готуватися диверсійно-розвідувальні групи, які потім можуть зайти на нашу територію. Якщо говорити про створення ударних угруповань, то на сьогодні ми цього не відмічаємо. Але досвід березня-квітня, коли російські війська були перегруповані, виведені з території Білорусі і перекинуті на схід України, свідчить, що за два-три тижні російські війська можуть знову повернутися на територію Білорусі.

Тому необхідно своєчасно виявити ці переміщення, оцінити те угруповання, яке створюється, для того, щоби своєчасно відреагувати на можливу загрозу.

– Чи вірно я розумію, що білоруські війська – ті сили спецоперацій – навряд чи можуть напасти на Україну окремо від російських підрозділів? Тобто в разі вторгнення вони будуть консолідовано нападати з росіянами?

– За нашою оцінкою – так, дійсно, вони не будуть діяти окремо, а тільки в складі російсько-білоруського угруповання. Для цього необхідно, щоби були створені певні умови. Якщо подивитися на позицію, яку зараз займає керівництво Білорусі, зокрема Лукашенко – він розуміє, наскільки загрозливим є для його режиму відкритий вступ у війну.

Білорусь зараз і так під міжнародними економічними санкціями. А це суттєво впливає на всі економічні показники республіки та на її економіку загалом. Тим паче, що втягування Білорусі у війну – це фактично крах для режиму Лукашенка не тільки на міжнародній арені. Це по суті означає повний контроль зі сторони Російської Федерації.

Ми неодноразово робили оцінку і ми розуміємо, що з військової точки зору Росія повністю контролює територію Білорусі і може зайти туди у будь-який момент. Для цього необхідно просто рішення Путіна і все. Адже їхні аеродроми вони використовували, протиповітряна оборона там розгорнута, війська постійно там перебували на навчаннях, вони знають всі райони.

Тому ситуація загрозлива для нас, але необхідно зазначити, що самі білоруські військовослужбовці не сильно хочуть воювати. Особливо вони були шоковані, коли розбиті російські війська поверталися з-під Києва на територію Білорусі. По-перше, це величезні втрати. Вони зрозуміли, що це не просто прогулянка, а реальна війна, де гинуть люди, де знищується техніка.

А білоруські збройні сили не мають такого досвіду, який є у збройних сил Російської Федерації. Вони пройшли війну в нас, на території Сирії, на території Лівії, це гарячі точки на їхньому Північному Кавказі, в Нагірному Карабасі. У збройних сил Білорусі зовсім інший рівень підготовки, ніж у російської армії.

– Батальйони із сил спеціальних операцій Білорусі, які базуються недалеко від наших кордонів – це приблизно до 4 тисяч осіб?

– Якщо взяти ті війська, які виведені на полігони, які виведені біля кордону, повітряний компонент, який зараз тренується – це може бути 4-6 тисяч. Але знову підкреслю – це на ротаційній основі. Це ті заходи бойової підготовки, які проводяться. Додатково – навчання з питань підготовки мобілізаційних ресурсів, створення територіальної оборони. Це по суті масштабний комплекс заходів, але він типовий саме для літнього періоду навчань.

Керівництво Білорусі змальовує все так, що для них є загроза з території України та з території НАТО. Саме цим і пояснюється те, для чого проводяться такі заходи оперативної та бойової підготовки в збройних силах Білорусі, для чого переміщуються війська тощо.

Необхідно зазначити, що там засоби масової інформації майже повністю підконтрольні державі. І ті наративи, які вони розповсюджують – це те, що подає керівництво Білорусі. Тому там точно так само, як і на території Росії, інформаційний простір забитий пропагандою і викривленою інформацією щодо подій в Україні. Хоча, на відміну від Росії, населення Білорусі дещо більш проінформоване про реальну ситуацію, оскільки там немає настільки жорсткого режиму цензури, який встановлений на території РФ.

– Чи є у вас дані про те, яка кількість російських військ зараз перебуває на території Білорусі?

– Якщо взяти ті підрозділи, що там знаходяться – це приблизно 1,5 тисяч осіб. Це повітряний компонент, протиповітряна оборона, підрозділи спеціального призначення та ракетних військ, а також два російські військові об'єкти на території Білорусі.

Але картинка може змінитися дуже швидко, тому що перекидання до Білорусі окремих підрозділів займає 2-3 доби. І ті резерви, які зараз залишилися на території Російської Федерації, особливо – в Західному військовому окрузі, можуть бути швидко перекинуті на територію Білорусі.

– А резерви є?

– Якщо буде прийняте таке рішення, то по суті резерви є. На сьогодні в бойових діях на нашій території бере участь 105 батальйонних тактичних груп (БТГр). Ми рахуємо, що загальна чисельність, яка може бути зараз негайно застосована – це орієнтовно 150-160 БТГр. Таким чином, так – вони тримають резерв на той випадок, якщо виникне необхідність перекидати його на більш важливі чи загрозливі напрямки бойових дій.

– Чи оперує ГУР такими термінами, на які ми застраховані від можливого нападу з Білорусі? Тобто чи можемо ми говорити, що, наприклад, в найближчий тиждень, в найближчі два тижні, в найближчий місяць напад з боку Білорусі чи то російських, чи то російсько-білоруських військ неможливий?

– Це все розрахунково. Воно прораховано. Як я вже казав, коли росіян виводили з Білорусі, їм знадобилося три тижні. Отже, для того, щоби повернути їх туди та створити на білоруській території потужне ударне угруповання, потрібно до місяця часу – 3-4 тижні. Це перше.

А по-друге, все буде залежати від того, наскільки противник матиме успіх на сході, на півдні України. Особливо на сході – наскільки швидко він зможе виконати ті завдання, які він перед собою ставить. А найближче завдання ворога – це вихід на адміністративні кордони Луганської, а потім – Донецької областей.

– Чи є у вас дані про те, що росіяни можуть чи готуються оголосити в себе загальну мобілізацію?

– На сьогоднішній день ми таких ознак не маємо і не бачимо. Вони проводять у себе часткову мобілізацію, але вона прихована. Вона проводиться по всій території РФ. Працюють їхні воєнкомати, але це вибірково. Насамперед використовуються мобілізаційні ресурси постійної готовності. Той же самий так званий БАРС (бойовий армійський резерв країни).

Це система резервістів, які уклали контракт зі збройними силами Російської Федерації і які дали згоду на залучення в будь-яких ситуаціях до бойових підрозділів. Ця програма зараз дуже активно застосовується. Вони її використовують в тому числі для створення нових піхотних підрозділів. Також такий підхід застосовується для поповнення тих втрат, які вони понесли.

Крім того, вони дещо змінили систему саме вербування для проходження служби в збройних силах РФ. Насамперед зменшили термін контракту. На сьогодні військовослужбовець може укласти контракт на проходження служби в лавах збройних сил Росії починаючи від двох місяців і більше. Раніше це був мінімум рік, а то й навіть три. Це все робиться, по-перше, для того, щоби швидко поповнювати втрати.

По-друге – щоби зацікавити людей підписувати контракти. Ми знаємо випадки і в нас є достовірна інформація, що, наприклад, один із військовослужбовців з Тюменської області уклав контракт на 2,5 місяці. Він зробив це на початку травня, тому що через 2,5 місяці в його сина весілля. От він захотів заробити трохи коштів, повернутися і відіграти весілля.

У багатьох випадках один із мотивів, чому росіяни йдуть на війну – це матеріальний стимул, бо треба виплачувати кредити, вчити дітей, просто жити. З телефонних розмов, які ми перехоплюємо, випливає, що понад 70% керуються саме матеріальним стимулом. Хоча лише потім вони розуміють, якою ціною це все відбувається. А відбувається це ціною їхнього життя.

Ніхто ж не піклується про їхнє життя. Це по суті гарматне м'ясо. Ті піхотні підрозділи, які формуються з мобілізаційного ресурсу, кидають без важкого озброєння на передову і найбільші втрати несуть саме вони. Мова йде як про власне російські мобресурси, так і про ресурси, які вони зараз просто викачують з Донецька та Луганська. Там йде поголовна мобілізація, всіх призивають у 1-й та 2-й армійський корпус. І там не рахуються з людьми.

Якщо казати реально, то це можна назвати справжнім геноцидом українського народу, адже це наші громадяни, які проживають на тимчасово окупованій території. Але вони вимушені, тому що там ведеться жорсткий контроль і загрожує сувора відповідальність, якщо ти не йдеш до лав цих армійських корпусів. Є й інші наслідки, які пов'язані з тиском на сім'ї, на дітей. Вони є заручниками тієї ситуації, яку росіяни створили на сході України.

– Як, за даними нашої розвідки, зараз виглядають дедлайни "спецоперації"? Адже недавно росіяни говорили, що вони нібито планують захопити всю територію Луганської області до 26 червня. До того були ще інші дати. Які зараз відомі їхні "дедлайни" і чи є у них конкретні дати по інших напрямках?

– Якщо говорити про дедлайн, то це буде залежати від нашого спротиву, від здатності Сил оборони України, від тієї допомоги, яку нам надають, щоби ми зупинили ворога, збили темп їхнього наступу і не дозволили реалізувати ті цілі, які вони перед собою ставлять.

Їхні цілі – це контроль всієї території Донецької та Луганської областей, після цього вже проведення відповідних заходів. Другий напрямок – це Херсонська область. Вони майже повністю захопили Херсонську область і тепер ламають голову, що робити і як далі діяти.

Яка перша гранична дата? Це все ж буде 11 вересня, коли в Росії єдиний день голосування. Саме в цей день можуть бути порушені питання проведення "референдумів" чи інших заходів щодо приєднання окупованих територій до Росії, або створення квазідержавних утворень на кшталт "херсонська народна республіка", або об'єднання їх із Кримом.

Усе це політтехнологи Російської Федерації зараз пропрацьовують, йде активне вивчення наших територій, соціальної ситуації і що з ними робити загалом – інтегрувати чи не інтегрувати. Це питання дилемне. Але перша дата – це 11 вересня.

Наступна можлива дата, яка зараз активно обговорюється – це 30 грудня цього року, коли буде 100 років від створення Радянського союзу. Але весь подальший розвиток подій буде залежати від того, який успіх вони будуть мати, і наскільки ми не дамо реалізувати їхні плани.

– Які зараз настрої в оточенні Путіна та серед російської верхівки, олігархів? Чи можемо ми сподіватися на переворот?

– Від початку ми бачимо, що Путін фактично нікого не чує – як у себе всередині, так і закордоном. Адже було багато спроб переговорити з ним. Чимало світових лідерів їздили, щоби переконати його – президент Франції Емманюель Макрон, канцлер ФРН Олаф Шольц тощо – але не вдалося.

По-друге, Путін має для себе свою ціль і він плавно до неї йде. Він проводить історичні паралелі з Російською імперією, з Петром I, який вивів Росію в Європу. Він уже говорить про війну Росії зі Швецією, яка тривала 21 рік.

Тобто він уже усвідомлює, що ця війна, яку він розв'язав, не закінчиться за два тижні, як він цього хотів. Він розуміє, що це буде війна на виснаження, так само як і ми це розуміємо. Його план – крок за кроком загарбувати наші території і потім щось з ними робити.

У нього є радники. Але, мабуть, ні переворот, ні зміна його позиції найближчим часом не відбудуться. Принаймні до кінця цього року – однозначно.

– А варто очікувати, що він скоро помре від хвороби?

– Усе буде залежати від стану його здоров'я. Але це також мова йде про 2-3 роки. Відповідно, час грає на руку окупантів і вони це розуміють. Навіть якщо взяти за кількістю населення – ресурс Російської Федерації набагато більший.

Це вже не кажучи про воєнний потенціал, про ядерну зброю. Вони ж не рахують людей, вони просто знищують свій народ, так само як намагаються знищити українську націю.