Сергій Лахно: Україна стає все більш залежною від поставок автогазу з Росії

Останнім часом спостерігаються спроби змінити ситуацію на ринку палива, щоб знизити його вартість для кінцевих споживачів. Незважаючи на зниження роздрібних цін, Комітет розпочав дослідження ринку нафтопродуктів, підозрюючи роздрібних торговців у недостатньому зниженні вартості палива. Крім того, вже кілька місяців обговорюється встановлення на законодавчому рівні єдиних акцизних ставок на бензин, газ та дизель - 139,5 євро на 1000 л. Антисубсидіарне розслідування - це наступний крок?

Це все ланки одного ланцюга, який тягнеться з початку 2010-х не на користь української економіки і споживачів. Все почалося з монополізації паливного ринку іноземними постачальниками, що призвело до завищення цін на імпортне паливо і майже критичної залежності України від імпорту скрапленого газу. У 2019 році частка імпортного автогазу досягла 77-78% від загального обсягу споживання. Левову частку цього обсягу становлять поставки з Росії та Білорусії. Якщо враховувати той факт, що українські водії масово переходять з бензину на автогаз з метою заощадити, Україна стає все більш залежною від поставок автогазу саме з Росії, оскільки у нас мало власних потужностей на його виробництво.

Про які об'єми йде мова?

Якщо у 2012 році загальна частка російського ресурсу на українському ринку була всього 9% від загального споживання, то в 2014 році - вже майже 28%, в 2016 році - 53,3%, а в 2018 році - 40,6%. Починаючи з 2014 року, коли частка іноземного автогазу в загальному обсязі споживання склала 54%, далі вона тільки зростала: до 63% - в 2015 році, до 73% - в 2016 році, і до 75-76% - в 2017 і 2018 роках. Одночасно скорочувалася потреба в закупівлі литовського А-95 і білоруського бензину обох марок.

Фактично, за останні сім років замість імпортного литовського та білоруського бензину Україна стала споживати російський зріджений газ. І все це в умовах конфлікту на Донбасі. Так, споживання бензину в Україні за сім років знизилося більше, ніж удвічі - від 4,2 млн тонн в 2012 році до 1,85 млн тонн в 2019 році. Якщо порівнювати в літрах, ринок бензину в Україні скоротився від 5 600 млн л в 2012 році до 2 470 млн л в 2019. При цьому ринок автогазу зріс від 1 550 млн л в 2011-2012 рр. до 3 270 млн л в 2019.

Що конкретно сприяло такій ситуації на ринку?

У більшій мірі через ставки акцизного збору на паливо. Баланс між споживанням українського бензину та російського автогазу склався на користь останнього, тому що акциз на бензин становить 213,5 євро на 1000 л, а на автогаз - 52 євро на 1000 л. Автомобілістам, звичайно, приємно, що газ набагато дешевший за бензин. Інша справа - якби вони купували газ українського виробництва. Думаю, далеко не у всіх випадках і не на всіх етапах розвитку економіки при формуванні економічної політики потрібно віддавати пріоритет інтересу споживача над пріоритетом виробника. Особливо у випадку такої стратегічно важливої галузі, як паливно-енергетична.

Що, на ваш погляд, може допомогти вирівняти баланс на користь українського виробника?

Якщо зрівняти ставки акцизу на моторні палива, то соціальним продуктом буде український бензин, а не російський зріджений газ. Діючі ставки акцизу, по суті є дискримінаційними по відношенню до українського ж бензину. Зростання споживання російського скрапленого газу та монополізація їм українського ринку призвели до того, що в Україну його постачають за цінами значно вище світових. Виходить так: те, що Україна не отримує у вигляді акцизного податку, перераховується до Росії в ціні імпортованого скрапленого газу.

За оцінками вітчизняних виробників, уніфікація акцизів дозволила би знизити роздрібні ціни бензинів приблизно на 3 грн/л і підвищити доходи бюджету на 2,6 млрд. грн. Однак, незважаючи на попередню інформацію про те, що Офіс президента підтримує ідею уніфікації акцизів, 16 січня парламент прийняв законопроект №1210 про внесення змін у Податковий кодекс без перегляду ставок акцизу на бензин та скраплений газ, як передбачалося в початковій версії. За це проголосували 283 депутати.

Чи може антисубсидіарне розслідування проти імпорту дизеля і скрапленого газу з РФ призвести до їх подорожчання?

Результатом антисубсидиарного розслідування може бути введення компенсаційного мита. Це не призведе до подорожчання і дефіцит на ринку, оскільки застосувати цей захід передбачається лише щодо імпорту з РФ. Для Білорусі, Польщі, Литви та інших країн, у яких Україна давно і успішно закуповувала паливо, нічого не зміниться. Застосування заходів лише перерозподілить частки на ринку на користь цих країн і національних виробників.

Передумов для зростання цін не буде, бо не буде дефіциту пального. З осені 2019 року учасники паливного ринку вже збільшили постачання дизельного палива та скрапленого газу морським транспортом. Постачання здійснюється за цінами, конкурентним з російськими. При цьому ціна імпорту не є ціною для споживача. Оператори ринку формують ціну для споживачів, виходячи з ціни постачання з інших джерел: з Білорусі, Польщі, Литви та інших країн, без яких неможливе формування балансу попиту і споживання і власної цінової надбавки.

До чого тоді може призвести підвищення мита?

В першу чергу, до падіння доходів трейдерів, які спеціалізуються на імпорті російських нафтопродуктів. Можливо, вони будуть змушені шукати інші джерела поставок. Крім того, коли внутрішнє виробництво дизпалива і скрапленого газу зростає, витрати на нього падають. В умовах конкуренції з імпортом національні товаровиробники зможуть конкурувати з імпортом за ціною, а саме - знижувати ціни. У цьому інтерес національних виробників збігається з інтересами споживачів.

Обов'язково вдаватися до протекціоністичного методу? Можливо, є інші методи?

Ми весь час боїмося не те, що застосовувати, а навіть вимовляти словосполучення "протекціоністська міра". Що в цьому поганого, тим більше у становищі наших галузей, коли весь світ як може субсидує своїх виробників і експортерів? І весь світ захищається від недобросовісного імпорту всіма доступними методами. З року в рік кількість обмежувальних торговельних заходів у всьому світі зростає. Найбільш часто такі заходи застосовують США, ЄС, Росія. Активно субсидують своїх експортерів Китай, ЄС, Білорусь, Росія. А що ми повинні жертвувати цілими галузями в догоду лібертаріанської ідеї, яку насправді жодна розвинена країна світу не реалізує у себе, лише нав'язуючи її перехідним економікам типу нашої?

Сьогодні такі заходи як антидемпінгові, спецзахисні антисубсидіарні залишаються єдиним легальним (з урахуванням міжнародних зобов'язань України) інструментом обмеження недобросовісного імпорту з доступних Україні І незастосування цієї міри в цьому конкретному випадку безпосередньо загрожувати національній безпеці нашої країни і суперечити рішенням вищого керівництва держави. І це не я придумав. Це закріплено Указом президента Зеленського від 2 грудня 2019 року, яким введено в дію рішення РНБО "ПРО невідкладні заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки". Зокрема, Кабміну доручено до 1 липня 2020 року "опрацювати питання про диверсифікацію джерел постачання нафти, нафтопродуктів, природного і скрапленого газу, передбачивши поставки з одного джерела не більше 30% від загальних обсягів поставок, та вжити відповідних заходів". При цьому, на сьогодні частка поставок з РФ на ринку дизеля складає близько 50%, а автогазу - 55%. Нагадаю, що по українському антимонопольному законодавству монопольної вважається частка ринку в 35%. Тобто необхідно просто брати і виконувати указ президента і рішення РНБО щодо енергобезпеки держави.

Чому ще потрібно застосовувати захисні заходи?

Захисні заходи, включаючи зазначену, необхідно застосовувати ще й тому, що зростання імпорту, не тільки палива, але і всіх інших товарів, сприяє значному зміцненню гривні до долара - близько 19% за 2019 рік. На 19% підвищилася конкурентоспроможність імпортної продукції по відношенню до виробленої в Україні. Дефіцит зовнішньої торгівлі товарами продовжив зростати в 2019 року і перевищив 9 млрд доларів США. З допомогою компенсаційного мита вдасться хоч якось нівелювати відсутність комплексу заходів з імпортозаміщення, а також наслідки курсової політики, яка стимулює витіснення національних виробників зі свого домашнього ринку. Якщо в таких умовах ще й не застосовувати захисні заходи, про зростання ВВП і промислового виробництва можна буде найближчим часом забути.

По суті претензія до російських поставок полягає в тому, що схема субсидування виробництва в РФ полягає в адресному повернення податків з бюджету компаніям, які виробляють нафтопродукти на експорт у формі компенсації витрат, пов'язаних з експортом. Це порушення правил СОТ і норм добросовісної конкуренції з точки зору міжнародного права. І те, як відреагує Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України на заяву трьох компаній, які, до речі, перерахували до державного бюджету України в 2018 році майже 70 мільярдів гривень, або близько 10% від усіх податкових надходжень до держбюджету країни, буде фактично показником наявності чи відсутності економічної політики в Україні