Конституційний суд України 17 жовтня 213 р. оприлюднив рішення, згідно з яким у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати на інших виплат, у тому числі оплата вимушеного простою, не обмежується будь-яким строком. Про це повідомила прес-служба Конституційного суду України.
"В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат", - йдеться у резолютивній частині рішення КСУ.
Нагадаємо, громадянка Людмила Присяжнюк звернулася до Конституційного суду з проханням офіційно розтлумачити положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами.
Присяжнюк просила суд пояснити, чи відноситься оплата вимушеного простою, який відбувся не з вини працівника, до поняття "належна працівнику заробітна плата", та чи повинні застосовуватися строки позовної давності при розгляді справ щодо виплати працівнику заробітної плати, зокрема, за вимушений простій, який відбувся не з його вини.