Карта фронту. Де наступають окупанти і як Україна відбиває їхні атаки

Російські війська захопили приблизно 20% території України, включаючи автономну республіку Крим. Під тимчасовою окупацією знаходяться понад 2,6 тисяч населених пунктів, розташованих на 125 тисячах квадратних кілометрів, що можна порівняти з площею Греції чи Болгарії. Ще понад тисячу міст, селищ і сіл ЗСУ вдалося звільнити.

Лінія фронту розтягнулася на тисячу кілометрів від північного сходу до південних регіонів нашої країни. Російські бойовики намагаються утримувати позиції в Харківській, Запорізькій, Херсонській областях і просуватися на Донбасі, який вони крок за кроком зрівнюють із землею. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що окупанти збираються атакувати наші позиції в Донецькій і Луганській областях відразу на дев'яти напрямках.

Головна мета, поставлена кремлівським командуванням – взяти Сєвєродонецьк. Туди противник перекинув величезну частину своїх сил, щоб якомога швидше заявити про "переможне звільнення" всієї Луганської області. У Путіна вважають це найреалістичнішим завданням через 113 днів повномасштабної війни.

По решті регіонів України агресор завдає ракетно-бомбових і артилерійських ударів, щоб тероризувати мирне населення і перешкодити посиленню наших військ.

Східний фронт

У Харківській області окупантам за останній тиждень вдалося поліпшити свої позиції. Йдеться про так званий харківський напрямок, який простягається на північ від обласного центру. Там наші сили оборони проводили успішний контрнаступ, видавлюючи ворога до російсько-українського кордону. Надалі ЗСУ могли б наблизитися до східної частини області, яка зараз перебуває в окупації. Але агресор зміцнив свої сили і пішов у контратаки на північний схід від Харкова.

"Росіяни підтягнули туди резерви, в першу чергу артилерійські підрозділи, і почали наносити удари по наших силах. Українські війська були змушені відступати, оскільки не було можливості протидіяти на рівних артилерійським підрозділам РФ. Загалом співвідношення сил і засобів на сьогодні становить 1 до 10 на користь Росії", – пояснив виданню екс-начальник прес-служби Генштабу, полковник ЗСУ Владислав Селезньов.

Окупанти знову отримали фізичну можливість бити по Харкову не тільки з реактивних систем, але і зі ствольної артилерії. Однак облцентр зараз не є мішенню для штурму.

Річ у тім, що агресору критично важливо не допустити просування ЗСУ на схід області. Там – від Вовчанська, поруч із російським кордоном, через Великий Бурлук і Куп'янськ – проходять ключові комунікації, що забезпечують величезне угруповання ворога в районі Ізюма.

"Це те саме угруповання військ, яке планує наступати на Слов'янськ і Краматорськ Донецької області. Їх там орієнтовно 20 БТГр (батальйонних тактичних груп - ред.). Плюс до цього району росіяни стягують ствольну і реактивну артилерію. Тобто для реалізації логістики до району Ізюма окупанти утримують оборону в східній частині Харківської області", – зазначив Селезньов.

Через загрозу ізюмському напрямку агресор був змушений зменшити темпи просування на Слов'янськ. Але, як вважають експерти, противник найближчим часом може відновити наступальні дії у напрямку до цього міста.

"Протягом останніх тижнів ми не бачимо серйозних просувань ворога більш ніж на 10 кілометрів. Але противник може спробувати зробити прорив на декількох напрямках. Це буде насамперед слов'янський напрямок, можливо – в районі Мар'їнки і в бік Курахового в обхід Авдіївки. Хоча це не настільки ймовірно, як у випадку зі Слов'янськом", – пояснив виданню військовий аналітик, полковник Сергій Грабський.

Окупанти хочуть штурмувати Слов'янськ відразу з двох напрямків – не тільки з Ізюма, а й з тимчасово окупованого лиману на півночі Донецької області. У районі Лиману противник поки проводить перегрупування військ, каже Селезньов. До того ж там географічно досить складний рельєф, що ускладнює переміщення агресора. Куди більше загрози просування окупантів зараз проглядається з боку ізюмського напрямку.

Основний фокус уваги противника зосереджений на взятті Сєвєродонецька – адмінцентру підконтрольної Україні частини Луганської області. Понад 90% її площі вже захоплені кремлівськими і "лднрівськими" бойовиками.

За словами Залужного, Сєвєродонецьк – це ключова точка в системі оборонної операції України в Луганській області. Зараз бої точаться в самому місті і в районі населених пунктів, які розташовані на південь – Тошківки, Золотого, Миколаївки та Врубівки. Наші захисники контролюють промзону Сєвєродонецька, зокрема завод "Азот", де ховаються мирні жителі.

Лисичанськ, який знаходиться в сєвєродонецькій агломерації на півдні, також повністю контролюється Україною. При цьому він регулярно обстрілюється росіянами.

Схоже, задум агресора полягає в тому, щоб оточити наші сили, які обороняють решта 10% території, перекривши при цьому трасу Бахмут-Лисичанськ. Ця ключова магістраль, яка з'єднує вільну частину Луганської області з Україною і забезпечує логістику для ЗСУ. Але поки окупантам не вдалося втілити свій план.

"У Сєвєродонецьку на сьогодні йдуть вуличні бої і частина районів, по суті, переходить з рук у руки – від окупантів до нас і навпаки. Агресор дуже хоче оточити наші війська в Луганській області. Противник кілька разів намагався проводити наступ, щоби замкнути "котел", – каже військовий експерт Олег Жданов. Ймовірність оточення наших військ у Луганській області є, вважає співрозмовник. Але, на його думку, вона зараз не настільки велика і загрозлива.

Агресор збирався "окільцювати" наші війська, висуваючись один одному на зустріч двома угрупованнями по лінії Сіверськ-Попасна. Так, одна частина ворожих бойовиків мала наступати з району Лиману на південний схід, через Сіверськ Донецької області. Друга частина військ при цьому буде йти від тимчасово захопленої Попасної Луганської області на північний захід, до траси Бахмут-Лисичанськ.

На користь цієї версії свідчить і те, що агресор вирішив посилити свій контингент в районі Попасної, перекинувши туди, серед іншого, одну БТГр з Куп'янська.

"На сьогодні ми бачимо досить активні дії з південного напрямку, де противник намагається вийти на трасу. Водночас поки що немає активних дій з півночі в районі Сіверська. Але ворог концентрує там сили", – пояснив Грабський.

Він допускає: якщо ворогу вдасться захопити Сєвєродонецьк, то він спробує провести оточення тих наших захисників, які будуть утримувати рубежі в Лисичанську.

Південна вісь

Більшість території Херсонської області зараз окуповані агресором. Під контролем ЗСУ знаходяться окремі райони на заході в бік Миколаєва і на північному заході, в десятках кілометрів від Кривого Рогу. І якраз на цих напрямках українське командування в останні тижні організувало серію успішних контратак.

Поки Кремль стягнув свої основні сили на Донбас, нашій армії вдалося закріпитися в районі Давидова Броду і річки Інгулець, а також трохи наблизитися до Херсона.

"Це покращення українських позицій і підготовка плацдарму для майбутнього наступу. Наші сили зуміли досягти там певного успіху. Ми потроху просуваємося вперед. У будь-якому випадку ми наближаємося до Херсона. Але масштаби просування там невеликі", – пояснив Жданов.

Зараз наші військові "нащупують" можливість наступу від Давидова Броду на південний схід до Берислава, який знаходиться поруч з Новою Каховкою. Якщо ця операція увінчається успіхом, то ЗСУ фактично розсічуть угруповання противника на правому березі Дніпра на умовне херсонське і криворізьку. Ті підрозділи, які зараз дислокуються ближче до Кривого Рогу, будуть, по суті, приречені, оскільки їх відріжуть від усіх поставок.

На херсонському напрямку є ще одна важлива локація – це район Снігурівки, де наші захисники також зав'язали бої. Це місто розташоване на адмінкордоні Миколаївської області і з кінця березня контролюється росіянами. Від Снігурівки йдуть прямі дороги на Херсон і в район Берислава, каже Грабський.

"Фактично це дві єдині переправи на лівий берег Дніпра в Херсонській області. Відповідно, тільки ці дві переправи забезпечують постачання військ противника на правому березі", – уточнив експерт.

Для українських захисників важливо перекрити доступ до цих переправ, щоби перерізати лінії комунікацій окупантів на правобережжі Херсонській області. Через контрудари наших військ агресор був змушений перекидати туди частину сил і засобів із Запорізької області.

Там противник намагався сформувати угруповання для атаки на Запоріжжя. Але поки їм доводиться розпорошувати свої сили на інших лініях фронту, серйозного ризику для цього міста не стоїть.

"Поки що в Запорізькій області активних дій не проводиться. Ті ворожі війська, які були сконцентровані під Василівкою в районі Мелітополя, зараз розкидані для вирішення інших завдань. А саме – для ліквідації можливої загрози окупантам на правому березі Дніпра в Херсонській області", – каже Грабський.

Українські військові, скориставшись цією нагодою, провели контратаку і навіть посунули противника від Оріхова у напрямку до Пологів на 5-7 кілометрів, уточнив Жданов.

Напруга на півночі

Після поразок на підступах до Києва окупанти вивели частину своїх уцілілих підрозділів з північних областей. Але противник продовжує створювати там напругу – як за допомогою власних ресурсів, так і за допомогою активності білоруських військ.

Агресор регулярно обстрілює артилерією Сумську та Чернігівську області з території РФ. Тривожні сигнали надходять і з Білорусі. По-перше, їхня армія проводить різні навчання. Побоювань додають скандальні заяви Лукашенка про те, що він переводить свої війська "з мирного на воєнний час".

"Ми чули останні заяви білоруського диктатора, що їхній армії нібито потрібно рятувати західні області України, інакше їх спробує захопити Польща. Тобто йде певна інформаційна підготовка до можливого вторгнення. Чи буде це вторгнення – ніхто поки що не може дати відповідь", – уточнив Селезньов.

По-третє, Лукашенко перемістив сім батальйонів своєї армії до наших кордонів. Це відносно небагато, але українське командування все одно змушене утримувати на північних рубежах частину військ.

За оцінкою Жданова, загрози прориву наших кордонів білоруською чи російською армією на півночі і північному сході наразі немає. Там не спостерігається скупчення військ, необхідних для проведення наступальних дій.

"На північно-західній частині наших кордонів з Білоруссю – там, на жаль, є ймовірність вторгнення білоруської армії. Але вона надто низька. Ми спостерігаємо і утримуємо там війська", – зазначив експерт.

Президент Володимир Зеленський у середу провів засідання ставки головнокомандувача щодо можливості нового вторгнення з боку Білорусі. Він доручив перевірити готовність чотирьох областей, що межують з нею.

Ймовірно, Путін хоче продавити Лукашенка на те, щоби він власними силами спробував перекрити поставки озброєння на заході України у напрямку Ковель-Луцьк-Львів.

"Чи здатна армія Лукашенка реалізувати цей план – дискусійне питання, оскільки на північному напрямку створені Сили оборони і проводяться відповідні фортифікаційні заходи", – вважає Селезньов.

Всі ці "енні" етапи військовий навчань, підкріплені гучними виступами Лукашенка, більше схожі на те, що він намагається маневрувати і не вступати у війну.

"Він готує армію до війни, проводить різні заходи – навчання, розгортання. Але це виглядає так: "я готуюся, але я ще не готовий". Мені здається, що він грає саме в цю гру, щоби відтягнути час до того, коли Путін остаточно змусить Лукашенка віддати наказ про наступ білоруської армії на Україну", – припустив Жданов.

З боку Білорусі зараз більше проглядається інший ризик – збільшення ракетно-бомбових ударів з авіації, вважає Грабський. Уздовж кордонів з Україною фіксується концентрація і переміщення дивізіонів ППО С-300. Для оборони Білорусі це не має ніякого сенсу, оскільки їй нічого не загрожує.

"Водночас вони можуть створити протиповітряний захист для тієї авіації, яка потенційно буде завдавати ударів з Білорусі, заходячи в простір України. У такому разі є ймовірність нанесення авіаційних ударів по нашій залізниці в районі Ковель-Сарни-Коростень. Тобто зростає ризик повітряних ударів по Волинській, Рівненській та Житомирській областях, можливо – і по Львівській області", – припустив Грабський.