Кадровий резерв: яких працівників не вистачає бізнесу та скільки їм готові платити

Найближчим часом з'явиться більше вакансій для фахівців з продажів, менеджерів по роботі з клієнтами, розробників програмного забезпечення та інших ІТ-спеціалістів, маркетологів і PR-менеджерів. Запит на такі професії, як відзначають аналітики, відповідає вимогам часу, оскільки бізнес все більше орієнтується на клієнтів і "цифровізацію" економіки.

Разом з тим, за оцінками експертів з підбору кадрів, у дефіциті у роботодавців представники робочих професій – інсталятори, сервісні інженери та автослюсарі.

"Претендентів на такі вакансії дуже мало – часто на одну вакансію припадає менше одного резюме. Для порівняння: у середньому на ринку цей показник дорівнює 3-4, а у висококонкурентних сферах може доходити до 25", – пояснює керівник експертно-аналітичного центру кадрового порталу hh.ua Юлія Дрожжина.

Крім цього, у бізнесу є попит на бухгалтерів, кредитних менеджерів та інших фінансових співробітників, уточнює експерт порталу robota.ua Тетяна Пашкіна.

"Затребувані і кандидати без досвіду роботи. Це можуть бути школярі від 16 років, студенти, випускники. Роботодавці воліють наймати молодь, щоб виростити фахівців під свої вимоги. Крім того, співробітникам-початківцям можна платити менше зарплату, таким чином економлячи на зарплатному фонді", – пояснює Пашкіна.

Скільки просять і скільки платять

Якщо роботодавець хоче отримати у компанію кваліфікованого працівника, йому часто доводиться поступатися у питанні оплати праці. Мова йде про добавку до початкової пропозиції мінімум у 15-20%. У середньому саме у цих межах відрізняються зарплатні очікування в резюме і вакансії, наявні у бізнесу. У 2020 році роботодавцям потрібно готуватися до зростання зарплат, вважає Пашкіна. Але це торкнеться далеко не всіх.

"У першу чергу, зарплата зросте для дефіцитних напрямків. Це виробничники, різноробочі, вантажники, монтажники, оператори верстатів, зварювальники, машиністи, автомийники, – пояснює експерт robota.ua. – Потрібно розуміти, що зараз у середньому по Україні робітники отримують 13,5-14,5 тисяч гривень, кухарі – 11,5-14,8 тисяч гривень, водії – 15-21 тисяч гривень. І це не межа, тому що важка фізична праця має добре оплачуватися, інакше люди не будуть йти на невигідні умови".

Тоді як у hh.ua зазначають, що різні роботодавці за тими самими спеціальностями можуть пропонувати дуже широкий діапазон сум. "Розбіг між верхньою і нижньою межами "зарплатної вилки" у вакансіях для одних і тих же фахівців можуть відрізнятися у кілька десятків тисяч. Наприклад, інженерів можуть шукати як на 15 тисяч, так і 50 тисяч гривень", – говорить Юлія Дрожжина.

Що ж стосується зростання зарплат вже у цьому році, за оцінками експертів, у різних сферах динаміка помітно відрізняється. Скажімо, цього року заробіток для фахівців у сфері IT, адмінперсоналу, транспорту і логістики вже піднявся на 15-20%. У той же час у сфері домашнього персоналу, мистецтва, ЗМІ зростання доходу складе лише 3%.

"Якщо говорити про середні показники, то за 2018 рік зарплатні пропозиції у вакансії зросли на 25-30%. У цьому році темпи поки трохи скромніше – 15-20%", – доповнює Дрожжина.

Держстат також відзначає поступове зростання номінальних зарплат. Якщо у вересні 2018 року середній заробіток в Україні становив 9042 гривні, то у вересні цього року він досяг 10687 гривень. Таким чином, за рік рівень доходів зріс на 18,2%.

Населення старіє і виїжджає за кордон

Наступного року боротьба за фахівців посилиться і з причини системних проблем на ринку праці, кажуть експерти. Мова йде не тільки про відтік вітчизняних кадрів за кордон, але і природнє зниження чисельності населення. Смертність у країні давно перевищує народжуваність.

Ці фактори серйозно посилюють конкуренцію у боротьбі за співробітників на українському ринку. На думку Пашкіної, дані виклики ще більше посиляться, оскільки вітчизняних фахівців особливо манять пропозиції з Європи, приміром, Німеччини чи Польщі.

"Може спостерігатися ефект доміно. Якщо Німеччина оптимізує свій закон по прийому трудових мігрантів, тоді в країну поїдуть "польські" українці. Відповідно, полякам доведеться підтягувати місцеві зарплати, що приверне на польський ринок праці вже заробітчан з України", – пояснює Пашкіна.

За її словами, вже зараз зарплатні пропозиції за кордоном є досить привабливими для вітчизняних фахівців. Наприклад, будівельник у Латвії може отримати 45 тисяч гривень, різноробочий у лісовому господарстві у Франції – 37 тисяч гривень, робочий на норковій фермі у Данії – 60 тисяч гривень.

Щоб витримати жорстку зарплатну конкуренцію, особливо по висококонкурентним професіям, роботодавцям доведеться забезпечувати зростання доходів своїх фахівців у деяких випадках навіть до 30%, упевнений економіст Іван Нікітченко.

"На жаль, міграційні процеси привели до того, що дефіцит кваліфікованих кадрів відчувається майже скрізь. В умовах відкритого ринку з ЄС українські компанії повинні конкурувати у якості продукції і продуктивності праці з європейськими компаніями. Отже, персонал повинен бути на рівні європейських компаній. Відповідно, провідні спеціалісти зможуть без проблем знайти собі роботу в ЄС, з відповідним рівнем зарплати", – говорить співрозмовник.

За його словами, з такою проблемою зіткнулася не тільки Україна, але і нові члени ЄС зі Східної Європи. З цих країн відтік кадрів, особливо молоді, відбувається у Британію, Німеччину і Францію.

Чим зайнятися молоді та літнім людям

Ейджизм – дискримінація за віком, також є системною проблемою українського ринку праці, вважають експерти. І це стосується не лише старшого покоління.

Якщо говорити про вікову категорію старше 45 років, тут люди, як правило, можуть розраховувати на роботу продавцями, касирами, кур'єрами, прибиральниками. І їм складніше знайти роботу, яка відповідає їхньому досвіду й освіті, зазначає Пашкіна.

"Роботодавці почали частіше робити запит, так би мовити, на "цифрових старичків". Так як люди старшого віку вже мають хороший досвід, цінують свободу у прийнятті рішень, можуть навчатися і хочуть стабільності. Тому зараз таких фахівців можуть підбирати безпосередньо керівники, які допомагають навчити і підтягнути спеціаліста старшого віку до потрібної кваліфікації", – говорить Тетяна Пашкіна.

Коли ж молодь намагається працевлаштуватися офіційно, то стикається з проблемами іншого роду. Справа у тому, що, обираючи професію, абітурієнти часто йдуть на незатребувані у великій кількості спеціальності – менеджмент, економіка, юриспруденція. І після закінчення вишів таким випускникам складно знайти роботу.

"Також молодь не поспішає працювати у сферах, які мають хороші умови праці, але не є престижними для школярів або студентів. У цей список можна включити професії виробничого або сільськогосподарського спрямування", – уточнює Юлія Дрожжина.

Вирішенням цих вікових дисбалансів може стати пошук себе у професії чи не протягом усього життя, вважає Іван Нікітченко. На Заході вважається нормальним встигнути два або три рази змінити професію у ході побудови кар'єри. І мова йде не про місце роботи або посади, а саме про спеціальність.

"У США люди дуже просто переїжджають в інші міста через роботу. А в Україні все ще вважається нормальним просидіти все життя на одному місці роботи на одному підприємстві. Це все починається з вишів, які ще існують у реаліях радянської епохи, випускаючи кадри, які не готові до роботи. Щоб бути затребуваним і конкурентним на старті кар'єри, важливо постійно вчитися, ходити на співбесіди і спілкуватися з представниками різних компаній, підтягувати важливі навички, наприклад, у знанні іноземних мов і різних програмних продуктів", – упевнений Нікітченко.

В українських компаніях цінують фахівців зі знанням іноземних мов. Таким претендентам готові платити зарплату в середньому на 30% більше в порівнянні з тими, хто володіє лише українською і російською. А у таких сферах як банки і сільське господарство співробітники зі знанням англійської можуть розраховувати на зарплату у два рази більше.