Потік трудових мігрантів з України в ЄС зростає з кожним роком, так само як і суми грошових переказів, які українці присилають з-за кордону додому. У топі країн, куди найчастіше виїжджають "заробітчани", незмінно залишаються Польща, Чехія та Литва. Безвізовий режим з Євросоюзом спростив процедуру пошуку роботи за кордоном. Але "мігранти" зі стажем запевняють, що набагато надійніше шукати фірми в Україні, які надають працевлаштування за кордоном. Детальніше – у матеріалі РБК-Україна.
На роботу в Євросоюз українці їдуть в основному двома шляхами. Чи навмання, виїжджаючи як туристи і розраховуючи знайти роботу на місці, або ж через фірми-посередники, які пропонують конкретні варіанти для працевлаштування. Причому українські посередники нерідко обходяться дорожче, ніж компанії з підбору персоналу в ЄС.
Плюс європейського посередника ще і у тому, що ці фірми пропонують супровід по місцю. Тобто, якщо людина вже працює і у неї раптово виникли труднощі чи питання, їй буде простіше їх вирішувати. Такого роду фірми-посередники заробляють на тому, що отримують комісію з кожної зарплати працівника від його роботодавця.
"Я працюю у польській Гдині і допомагаю землякам працевлаштуватися. Наша компанія заробляє відсоток від доходу кожного працевлаштованого мігранта. Оплачує послугу працевлаштування роботодавець, сам здобувач не платить нічого. Роботодавцю лінь займатися паперовою тяганиною, ми позбавляємо його від цього за невеликий гонорар", - розповідає Дмитро.
Він два роки тому приїхав в Польщу, скориставшись безвізом. За його словами, він і сам намагався знайти тут роботу через фірму-посередника, але нарвався на недобросовісну компанію і втратив кілька сотень доларів.
Як вже було сказано, ще один спосіб отримати роботу в Євросоюзі – поїхати за безвізом, зняти хостел і шукати роботу вже за місцем. Це незаконний варіант, оскільки в країнах ЄС дуже строгі правила у частині дотримання трудового законодавства. Але у разі успіху є шанс напряму домовитися з роботодавцем, і далі залишається розраховувати на його порядність. Певною перевагою такого варіанта працевлаштування є можливість побачити місце роботи, умови праці або навіть познайомитися з колективом.
Слід зауважити, що при поїздці за кордон по безвізу і подальшого самостійного пошуку роботи є ризик потрапити до недобросовісного роботодавця. Відносини з останнім можуть не мати належного юридичного статусу і супроводу, що дозволить йому не виконувати дані здобувачеві обіцянки.
Тут відразу варто відзначити важливий момент. Виїхавши в Євросоюз по трудовій візі, і вирішивши вже там змінити роботодавця, потрібно пам'ятати, що в більшості європейських країн існує законодавчий контроль за переміщенням трудовими мігрантами.
У такому випадку працівник зобов'язаний повідомити про намір працювати в іншого роботодавця. Інакше, отримавши трудову візу за одним договором, але за фактом працюючи "в чорну", людині загрожує адмінштраф і депортація, без права в'їзду в ЄС на певний строк.
"Моя дочка разом з хлопцем вже п'ятий виїхали на заробітки в Польщу. Як правило, їдуть за запрошення від роботодавця. Сіль у тому, що працювати в такому випадку ви зобов'язані саме у того роботодавця, який вислав візове запрошення. Якщо ти на місці йдеш до іншого роботодавця, тебе депортують", – підтверджує Лариса Якименко, мати трудовий мігрантки.
Із загальних ризиків, на які йдуть українці, працевлаштовуючись через фірму-посередника, співрозмовники видання виділяють такі: відсутність обіцяного місця роботи, інший тип робіт, трудові умови, які відрізняються від обіцяних, більш низький рівень оплати праці, погані умови проживання. Нерідко трапляються ситуації, коли посередник припиняє спілкування з кандидатом в односторонньому порядку. Зазвичай це відбувається після оплати "послуги" по оформленню пакету трудових документів.
"Часто умови проживання в гуртожитках для трудових мігрантів залишають бажати кращого, буває холодно і брудно", – ділиться досвідом Сергій Матвієць, трудовий мігрант, який працює у Вільнюсі.
За його словами, в Литві зараз великий попит на таких фахівців, як муляри, плиточники, різьбярі, теслярі і швачки. Литва робить на таких спеців запит в посольство, а потрапити на роботу можна лише через співбесіду, пояснює співрозмовник. Деякі українці їдуть на роботу нелегально – по безвізу, а потім шукають роботу на місці, підтверджує він.
У Литві подібний формат пошуку роботи спрощено ще тим, що в країні багато російськомовних. Правда, в цьому випадку у мігрантів немає соціальних гарантій. Жінкам у цьому сенсі взагалі небезпечно: комусь пропонують сферу інтимних послуг замість роботи покоївки, а комусь - прибирання туалетів на вокзалах, розповідає Матвієць.
За словами українських трудових мігрантів, як правило, фірми, що відкривають трудові візи в Європу, починають підготовку пакета документів, що включає запрошення і трудовий договір, тільки після оплати клієнтом майбутньої послуги. Тому варто дуже уважно поставитися до вибору компанії.
Перш за все, не варто перераховувати на рахунок компанії кошти за обіцяні послуги до тих пір, поки не з'явиться впевненість в тому, що фірма, з якою доведеться співпрацювати, надасть необхідні гарантії.
Останнє посприяє тому, що трудовий мігрант виявиться саме там, де запланував і на тих умовах, які обрав для себе. Гарантіями в даному випадку можуть послужити рекомендації знайомих, яким людина довіряє, і які раніше скористалися послугами цієї фірми-посередника. Або вселяюча довіру історія компанія на ринку.
"Щоб отримати ту роботу, на яку ви розраховуєте, вкрай важливо пильно вивчити репутацію компанії, якій ви довіряєте своє працевлаштування. Репутаційний фактор – є найважливішим лакмусом у цьому питанні", – говорить Денис, співробітник компанії з офісом у Празі, яка працювлаштовує українців в Чехії. Компанія має ліцензію Міністерства праці Чеської республіки.
Те, як довго компанія на ринку і які про неї відгуки – надійна гарантія соціального захисту при працевлаштуванні в іншій країні. Найбільша небезпека при поїздці на роботу за кордон – отримати не ту роботу, яку вам обіцяли, чи не ту оплату, умови праці та проживання.
"Таких випадків, на жаль, все ще до 70%. Тобто ризиків багато, але з ними важливо правильно працювати", – каже Денис.
Знайшовши компанію по відкриттю трудових віз в мережі інтернет, варто поїхати і познайомитися. Саме це радять досвідчені трудові мігранти. А для абсолютної впевненості – як турист з'їздити на кілька днів в країну, де знаходиться центральний офіс компанії, користуючись безвізовим режимом. Це дасть можливість фактично зустрітися з її співробітниками і навіть особисто попросити показати ліцензію на таку діяльність.
"Через яку б фірму-"відкривачку" (фірма по працевлаштуванню, - ред.) ви не їхали, важливо заздалегідь перевірити наявність у неї ліцензії на подібну діяльність, познайомитися з офісом, співробітниками, перевірити юридичну адресу, згідно з якою виставляється рахунок за послугу оформлення пакету документів", – говорить Вітас Гріндер, трудовий мігрант з України з 12-річним стажем, який встиг попрацювати в Австрії, Литві і Чехії.
За словами Вітаса, відповідний пакет документів, як правило, починають готувати тільки після оплати. Тому так важливо до моменту транзакції зібрати інформацію про компанію, з'ясувати, як довго вона на ринку, які відгуки про неї.
Що стосується зміни роботи на місці, Вітас пояснює, що в Чехії зараз взагалі не можна міняти роботу, якщо працюєш по короткостроковій візі. А по довгостроковій візі потрібно мінімум півроку відпрацювати там, де спочатку влаштований, а потім узгодити свої дії з місцевим Міністерством праці. Причому там можуть відмовити, і тоді трудовому мігранту залишається тільки повертатися додому.
На етапі, коли клієнт оплатив рахунок компанії за послугу організації працевлаштування, не менш варто уважно вивчити трудові умови, які він підписує до від'їзду на роботу в іншу країну. Важливо також перевірити наявність офіційних печаток на документах для відкриття візи, переданих приймаючою стороною.
Головним мірилом соціального захисту трудових мігрантів за кордоном є наявність медичної страховки, посильної трудової норми, регламентованого робочого дня, матеріальних компенсацій і премій за понаднормові години роботи, забезпечення задовільних умов проживання для трудових мігрантів, права на заміну виду діяльності у зв'язку з погіршенням самопочуття і відсутність передбачуваного штрафу за розрив договору через проблеми зі здоров'ям у співробітника, що виникли не з його вини.
Сьогодні Польща – єдина країна Євросоюзу, яка законодавчо дозволяє українцям приїжджати по безвізу і вже за місцем укладати трудові договори. Чехія, Литва, Німеччина, куди також часто їдуть наші співвітчизники у прагненні заробити, вимагають оформлення трудових відносин до прибуття на їх територію.
"До числа країн, які найбільш лояльно відносяться до трудового влаштування українців, класично належать Польща, Словаччина, рідше Угорщина, там мовна проблема, ну і Чехія. Тут, після Польщі, наших більшість", – підкреслює Денис.
За його словами, в Польщі за останні п'ять років посилили контроль над потоками мігрантів, оскільки нелегали не сплачували податки, на чому держава втрачала значні суми. Жорсткий контроль за фінансовими потоками, що вивозять українці, існує і у Чеській республіці.
Саме тому, якщо трудовий мігрант змінює роботодавця, приїхавши по трудовій візі, він зобов'язаний про це повідомити. Тим не менш багато українців, втрачаючи роботу в Чехії, намагаються влаштуватися "в чорну", наголошує співрозмовник. Але таких нелегалів депортують без права в'їзду в Євросоюз на певний строк зі штрафом.
"З цим строго, шансів не потрапити контролюючим органам практично немає. Тільки мені надходить інформація про щоденну депортації з Праги до 10 осіб. В цілому їх куди більше", – резюмує Денис.
Поїхати працювати в Чехію, Німеччину чи Литву дещо дорожче, ніж у Польщі, але, за словами очевидців, безпечніше з точки зору соцзахисту. Контроль за потоками трудових мігрантів у цих країнах більш строгий і здійснюється відповідними міністерствами, які курують дану сферу соціального і економічного життя. Рівень зарплат тут, за словами українських трудових мігрантів, в середньому, вищий приблизно на 150-250 євро. Житло коштує майже так само, як і у нашого західного сусіда.
"Я до цього їздив у Польщу, рівень зарплат майже такий же, як і тут, у Литві: від 600-800 євро до 1500 євро. Чим вже спеціальність – тим вище зарплата. Непогано заробляють далекобійники. Житло обходитися в 100-200 євро щомісяця, залежно від умов", – розповів трудовий мігрант Сергій Матвієць.