Голос фронту: як пройшов день виборів поблизу окупованого Донецька

Ніч тиші

Напередодні виборів по всій країні заборонена агітація. Цю суботу називають "днем тиші". І поки звичайні громадяни беруть паузу у політичних суперечках, на Донбасі військові продовжують захищати їхнє право на демократичний вибір. Біля лінії фронту у цей день зовсім не тихо.

За кілька кілометрів від окупованого Донецька періодично стріляють. Вдень бойовики запустили безпілотник і скинули на позиції українських військових у Мар'їнці гранату. Ніхто не постраждав, але, очевидно, що анонсоване "пасхальне перемир'я" так і не відбулося. Але військові зазначають, що в активний наступ супротивник теж поки не пішов.

– Майже все те ж саме. Більше з того боку від нас чогось чекають, ніж ми від них. Вони постійно на взводі, що у нас тут вибори, але особливо не чіпають, – розповідає командир взводно-опорного пункту (ВОП) з позивним "Бармалей".

Його особисто вибори особливо не турбують. Каже, що відмовлятися від служби поки не збирається, незалежно від того, хто переможе. Але у випадку кардинальних змін може поміняти своє рішення. Через ВОП "Бармалея" регулярно проходять місцеві мешканці з обох боків фронту.

– Не знаю, як там буде далі. Але зараз тим, хто близько живе, через нас ходять, на вибори абсолютно плювати. Вони живуть одним днем, їх не чіпають, ну і гаразд, – пояснює військовий, додаючи, що за його спостереженнями проукраїнськи налаштованих громадян серед місцевих приблизно половина.

Командир взводного-опорного пункту (ВОП) з позивним "Бармалей" (Влад Красінський, РБК-Україна)

За пересуваннями бойовиків з боку Донецька у суботу, 20 квітня, спостерігає Григорій. На скроні у нього "автограф" ворожого стрілка – червоний шрам. У цей день він святкує місяць після другого дня народження. Від куль снайперів з лютого тут загинуло двоє бійців, ще троє були поранені.

– На виборах може бути тиша, а вже після цього може початися. Тут не вгадаєш, – говорить Григорій, на перегляд дебатів у нього часу не було. – На холєру мені ці дебати? На вибори піду, але так як ми хочемо, все одно не буде. Хочемо, щоб це вже все закінчилося.

Свої політичні уподобання бійці здебільшого не афішують. Сходяться на тому, що давали присягу українському народу, і можлива зміна головнокомандувача на це не впливає. Думку більшості захисників Мар'їнки короткою фразою висловлює командир роти з позивним "Принц": "Піду звідси, коли переможемо, або землею обстукають".

– Не кожен має можливість захищати свою країну, не кожному випадає така честь. А коли у нього з'являється такий шанс, не кожен на це погодиться, – пояснює командир. – І кожен, хто доклав до цього руку: військовий, журналіст, волонтер – це людина, яка принесла користь, яка взяла участь у цій благородній боротьбі. Коли ми будемо переможцями, то не хочеться потім мовчати на питання своїх дітей: "Де ти був, коли Україна воювала?".

"Принц" – політолог за освітою. Другий термін Порошенка для нього, передусім – продовження відродження української армії, культури і мови. Президентство Зеленського – невідомість. Хоча до політиків у нього є свої претензії, боєць вважає основною проблемою відсутність належної освіти та мотивації у співгромадян.

– Якщо головнокомандувач зміниться, судячи з усього, будуть якісь зміни. Але це буде непросто, враховуючи тисячі людей, які мають статус учасника бойових дій. Зупинити тебе, якщо супротивник стріляє з відстані 250 метрів, а ти озброєний до зубів, це порушення як мінімум статуту ЗСУ та конституційного права на самозахист.

При цьому "Принц" усвідомлює, що закінчити конфлікт військовим шляхом буде важко. Але він впевнений, що продовжувати боротьбу необхідно, тому що, на його думку, за 28 років незалежності Україна ще жодного разу не перемагала.

– Якщо ми відріжемо Донбас і закінчимо все мирним шляхом, можливо, це буде плюс для економіки і соціальної сфери. Але це буде ще одна поразка, з якою доведеться змиритися кожному українцю, ось тут, – каже "Принц", вказуючи на серце.

Після настання темряви лунають поодинокі постріли. Бійці займають свої позиції і продовжують спостереження, готуючись відбити нічну атаку. Ближче до півночі лунає гучний вибух. Військові, які розташувалися в одному з покинутих будинків, переривають розмову, прислухаючись, але через секунду продовжують розмову, як ні в чому не бувало.

– Голосуємо за Зеленського! Зеленський наш президент, – фірмовим голосом жартома запрошує старший ВОПа з позивним "Гамлет". На позиції лунає тихий сміх. Сарказм товариша їм зрозумілий без пояснень.

– Дебати не дивився, був трохи зайнятий, – широко посміхається боєць. – Хто в армії служив, той у цирку не сміється. Якщо ще й буде клоун, то взагалі чудово.

В унісон хрипкому сміху підтявкує цуценя на прізвисько Фашист. Безпритульні тварини на лінії фронту тягнуться до військових. На рідкісній позиції не зустрінеш виводок собак або кілька котів. Вони тінню ходять за бійцями, ніби побоюючись, що ті зникнуть, якщо випустити їх з поля зору.

Фото: Влад Красінський, РБК-Україна

– Фашист, йди сюди. Ви вночі зрозумієте, чому його так звуть, – сміється "Гамлет", погладжуючи цуценя. – Він вже всіх замучив. Ми пробували його на квадрокоптері сепарам запустити, вони б самі вже розбіглися. Але дрон не піднявся.

О п'ятій ранку починається перестрілка. Глухий звук прильоту мінометних снарядів змінює стрекотня кулемета, а потім – і автоматів. Буквально через годину на цьому напрямку знову спокійно. "Ніч тиші" тут закінчилася без втрат. Через пару годин відкриються перші дільниці і бійці після бойового чергування вирушать голосувати.

День виборів

У центрі Мар'їнки за 400 метрів від лінії фронту розташувалася одна зі спецдільниць. Сюди протягом дня позмінно приїжджають голосувати військові. Над ними по-доброму жартують поліцейські, які охороняють дільниця.

– Нічого, зараз наша влада прийде – наплачетеся, порохоботи. Я повстанець з дитинства. У пайках у нас вінницька тушонка і цукерки "Корівка".

– А "Бджілка"?

– "Бджілка" видається тільки офіцерам, – серйозно відповідає "коп". Через мить черга до дільниці вибухає сміхом.

Військові організовано проходять до столів, отримують бюлетені і заходять у кабінки. Там проводять буквально кілька секунд. Часу на "муки вибору" у бійців немає. На позиціях їх чекають бойові товариші.

Більшість відповідають, що проголосували за Україну і вибирали собі головнокомандувача. Дядя Вася приїхав голосувати з передових позицій після бурхливої ночі. Особливих ілюзій у свої 57 років він вже не має, але все ж сподівається на краще.

– Побачимо, звісно, як воно буде. Але Крим і Донбас ніхто не дозволить здати. Ми не дамо, – уточнює літній боєць.

Фото: Влад Красінський, РБК-Україна

"Гамлет" зі своїми бійцями теж приїхав голосувати на спецдільницю. Від нього дізнаємося коротке зведення нічної перестрілки: постраждалих немає. Він очікує, що сепаратисти спробують скористатися тим, що частина військових вирушила на виборчі дільниці.

З боку териконів лунають поодинокі розриви. За ними слідує автоматна тріскотня. Похмурі обличчя місцевих на кілька секунд повертаються у бік війни. Стає тихо, і люди продовжують свій шлях до двох дільниць у школі №2. Станом на пів на одинадцяту явка тут у середньому близько 15%. За весь день тут повинні проголосувати понад дві з половиною тисяч людей, але на вибори вони йдуть неохоче.

– Вночі стріляли, але ми вже звикли. Вже п'ять років. Так що голосувати йти не страшно. Одна надія, що після виборів хтось зможе це все зупинити, – каже чоловік із сивими вусами.

Голова виборчої комісії Юлія Вікторівна впевнена, що обстріли на явку не впливають. З міста жінка виїжджала ненадовго у період загострення у 2015 році. Її будинок знаходиться практично біля позицій, більше залишати його вона не хоче.

До полудня цивільних на дільницях стає більше. Переважно люди середнього та похилого віку, молоді дуже мало. Марині 18 років, це її перші вибори. Вона впевнена, що проголосувати має якомога більше виборців, щоб результат був точнішим.

– Всі сподіваються, що ситуація зміниться. Що закінчаться військові дії і люди почнуть повертатися у місто. Більшість роз'їхалися по всій Україні. Постійно поруч з військовими не дуже комфортно себе почуваєш, але у нас спокійні начебто, – уточнює дівчина.

На вибори мешканці Мар'їнки йдуть сім'ями. Виконавши свій громадянський обов'язок, люди розчиняються у вузьких вулицях приватного сектору. Але є й ті, хто неспішно гуляє по центру, посміхаючись квітневому сонцю, і привітно вітається з військовими.

– Слава Україні! Зі святом вас! – вітають один одного дві сім'ї у центрі Мар'їнці.

Вибір на війні

На Авдіївському напрямку вночі перед виборами теж було неспокійно. Військові кажуть, що бойовики влаштували провокацію під Верхнеторецьким. Але бійці все одно виділяють час, аби віддати свій голос. На спецдільниці у самому місті під вечір явка на рівні 70%.

"Ми тут ні на кого не тиснемо. Всі вільно голосують. Якщо людина не хоче – на дільницю вона не йде", – повідомляє секретар виборчої комісії Олександр Сіньковський. Напливу охочих проголосувати ближче до 20:00 тут не чекають.

Аналогічна ситуація і на цивільних дільницях, особливо на околицях міста, що виходять до Донецька. У школі №5 працюють цілих три дільниці. На кожній повинні проголосувати понад дві з гаком тисячі людей. Але у середньому прийшло близько 30% виборців.

Голова однієї з комісій Юлія пояснює, що в місті залишилися переважно пенсіонери і працівники Авдіївського коксохіму. Всі вони закінчили голосувати ще вдень.

– Людей виїхало дуже багато, але у списках вони залишилися. Так була б явка більше 50%, – впевнена вона.

До розмови приєднується літня жінка. Вона пішла на вибори спостерігачем, щоб не дозволити використовувати голоси тих, кого у місті фізично давно вже немає.

– У мене двоє дітей. Обидва виїхали на Росію, а вони ось у списках. Я спостерігаю, щоб їхні голоси не використовували. Мама моя тут залишилася, сидить вартує три квартири. Каже: я все життя працювала, жила тут, нікуди не поїду, – пояснює спостерігач.

Жителі окупованих територій у цей день проголосувати не можуть, якщо тільки вони заздалегідь не зареєструвалися на одній з дільниць по цей бік фронту. Сивий чоловік у камуфляжі широко посміхається на питання про голосування переселенців:

– Звідки у нас тут переселенці? Якщо тікають від війни, то їдуть подалі, в Авдіївку сенсу бігти немає.

Цей район сильно постраждав від бойових дій взимку 2017 року. У школі пояснюють, що багато людей досі бояться, тому виїхали і не повернулися. У деяких багатоповерхових будинках залишилося по дев'ять сімей.

На сусідній дільниці найвища у місті явка, не враховуючи військових – майже 40%. Голова комісії Наталія все одно засмучена, у першому турі було більше.

– Пенсіонерів набагато менше прийшло. Їх очікування після першого туру не виправдалися. Їх кандидатів у списках немає, вони розчарувалися і не прийшли, – каже жінка.

З-за лінії горизонту часто лунають вибухи. До Донецька менше шести кілометрів. Звідси добре видно селище Спартак, де розташовані передові позиції бойовиків. Перед закриттям дільниць вогонь припиняється. Військові жартують, що бойовики сіли дивитися телевізор, спостерігати за першими результатами виборів.

О восьмій вечора на передовій до новин прикута увага і бійців української армії.

Військові дивляться результати екзит-полу (Влад Красінський, РБК-Україна)

Командир підрозділу після оголошення екзит-полу мовчки відвернувся від екрану. У той час як його підлеглі досить бурхливо висловлювали своє ставлення до події.

– Ці вибори очевидне підтвердження того, що є поділ 20 на 80. 20 відсотків активних, які творять історію, і 80 відсотків пасивного "болота", яке тягнуть за собою, – в розпачі сказав один з них.

– Розслабся і чисть зброю. Порох сказав: ніколи не здавайся. Він поки ще головнокомандувач, – відповів комбат.

Вночі на цьому напрямку знову продовжилася війна.