Шлюбний договір: необхідність чи тренд? Чому українці більше не вірять коханню на слово
Інститут шлюбу, як і більшість сфер життя, зазнав значних змін з моменту початку війни, тож не дивно, що статистичні дані щодо розлучень, реєстрації шлюбів та шлюбних договорів теж демонструють нові показники. Особливо цікавою та дещо незвичною для нашої країни є популяризація останніх як способу юридичної легалізації майнових сімейних відносин.
Детальніше про шлюбні договори в інтерв’ю РБК-Україна (проєкт Styler) розповіла адвокатка, провідна експертка у сфері сімейного права, викладачка Інституту міжнародних відносин Київського національного університету Імені Тараса Шевченка Наталія Горбаль.
– Як ви оцінюєте тенденцію до зростання частоти укладання шлюбних договорів? З чим це може бути пов’язано?
– На сьогодні, як свідчить статистика за минулий рік, кількість укладених шлюбних договорів зросла, але все ще залишається, як на мене, на дуже низькому рівні. Разом з тим, те, що навіть під час війни кількість таких договорів продовжує збільшуватися - вже хороший знак, адже демонструє, що суспільство в цілому налаштоване на те, щоб, у тій чи інший спосіб, по-перше, підвищити рівень правосвідомості у сфері шлюбу та сім’ї; по-друге, серйозно підходити до створення сім’ї; по-третє, “на березі” домовлятися про всі важливі питання, навіть і в частині питання, за рахунок кого або чого забезпечуватиметься життєдіяльність сім’ї щомісячно, аби не наражати на небезпеку всіх та кожного окремого члена сім’ї. Іншими словами, люди почали опановувати шлюбну освіту і робити кращим своє життя, від чого виграють не лише ті, хто укладає шлюбні договори, а й суспільство в цілому.
За моїми оцінками тенденція до зростання частоти укладення шлюбних договорів продовжуватиметься і це обумовлено декількома факторами.
По-перше, в умовах війни люди як ніколи прагнуть стабільності у питаннях, пов’язаних з фінансами у сім’ї, зі статусом майна, яке було набуте під час шлюбу, або яке планується до придбання і таку стабільність (інколи вона є доволі уявною на тлі тих обставин, в яких ми всі живемо) у вигляді конкретного плану, зафіксованих домовленостей можна забезпечити саме шлюбним договором.
По-друге, з огляду на те, які питання може вирішувати шлюбний договір, і це точно не про те, "кому машина, а кому квартира", такий договір все більш розглядається, як своєрідний “статут” сім’ї, положення якого здатні показати прогнозну модель сім’ї. Звісно ж, у цьому випадку ми не говоримо про так звані "типові зразки", які пропонують нотаріальні контори, адже такі “зразки” є неконкретними та не враховують індивідуальних потреб подружжя.
По-третє, на цей час вже є досить багато тих, хто знає, що саме за допомогою шлюбного договору можна уникнути солідарної відповідальності за борги, сформовані одним з подружжя.
По-четверте, хоч це і не очевидно, але укладаючи шлюбний договір, скажімо з метою створення правових підстав (як правило, для фінмоніторингу банків) для перерахування значної суми одним з подружжя на користь іншого, замість укладення договору дарування коштів (це якраз дуже розповсюджений спосіб створення правових підстав), подружжя ще і заощаджує на розмірах сум, які підлягають виплаті нотаріусу за посвідчення шлюбного договору, адже такий договір не є оціночним. А ось за посвідчення договору дарування, який є оціночним, нотаріус візьме 1% від суми договору.
– Чому, на вашу думку, навіть попри зростання, кількість шлюбних договорів все ще значно менша, ніж у 2021 році?
– Як на мене, це абсолютно зрозуміло і знов-таки, пов’язано з війною. Для того, щоб укласти шлюбний договір у нотаріуса або у консула, якщо ми говоримо про перебування обох з подружжя на території іноземної держави, мають бути присутніми обидва з подружжя. Представництво у питаннях укладення шлюбного договору не допускається. Втім, через те, що багато сімей стали розділеними, а чоловіки не можуть виїхати за кордон, укладення шлюбного договору так і залишається лише на рівні планів.
– Як впливає міжнародний досвід на зміну підходів до шлюбних договорів в Україні? Чи бачите ви позитивні приклади, які могли б бути адаптовані у нас?
– На жаль, вимушена констатувати, що в Україні укладення шлюбних договорів і досі не набуло такої популярності, як за кордоном, де більшість сімей свідомо укладають такі договори для правового захисту своїх інтересів.
Крім цього, в Україні, на відміну від багатьох іноземних держав, досі не запроваджений державний реєстр шлюбних договорів, що негативно може відображатися на правах та законних інтересах не лише самого подружжя, а і їхніх спільних дітей, а також призводити до певних зловживань, наприклад, якщо ми говоримо про те, що людина у своєму житті мала вже декілька шлюбів і в кожному з них укладала шлюбний договір, в яких брала на себе ті чи інші фінансові зобов’язання, але не ставила "до відома" відносно цього факту свою наступну "половинку".
Також не сприяє і популяризації шлюбних договорів і той фактор, який пов’язаний із примусовим виконанням шлюбного договору або визнання такого договору недійсним з метою захистити того з подружжя, який опинився в невигідному матеріальному становищі, оскільки все це має відбуватися виключно в судовому порядку. Але у суспільстві лише збільшується недовіра до судової влади попри всі реформи, які були запроваджені. Тому, в багатьох не виникає бажання захищати свої права, визначені шлюбним договором, у суді.
– Як змінилося сприйняття шлюбних договорів серед різних вікових груп чи соціальних категорій? Чи відрізняються тенденції серед молоді?
– Знов-таки, через війну важко напрацювати певну статистику саме в контексті вікових груп. Адже зараз шлюбний договір у переважній більшості укладається з метою, яка була визначена у першому питанні й це точно не пов’язано з віком. Але не можу не відмітити, що вже з’являються запити на укладення шлюбних договорів, в яких пара прагне “закріпити” особисте розпорядження про виплату одноразової грошової допомоги військового на підставі Закону № 3515-ІХ (мова йде про 15 млн). І це також не пов’язано з віком. Втім, це доволі складна юридична конструкція, хоча і цілком реалістична.
Що стосується молоді, то мушу визнати, що в них більш прагматизму, навіть у порівнянні з їхніми батьками, і попри те, що почуття та емоції інколи беруть верх.
– Чому, на вашу думку, лише один шлюбний договір припадає на 54 шлюби? Які бар’єри все ще стримують людей від підписання таких угод?
– На мій погляд, це пов’язано з нерозумінням того, що сім’я - це не лише про кохання, а, перш за все, про відповідальність. І таке нерозуміння здебільшого обумовлено відсутністю в нашій країні шлюбної освіти, як такої. Тому головною проблемою в контексті даного питання є не свідома відмова від шлюбних договорів, а радше елементарна необізнаність.
– Як ви оцінюєте роль адвокатів у популяризації шлюбних договорів? Чи можуть юридичні консультації змінити ситуацію?
– Якщо юридичні консультації вирішуватимуть не лише точкові питання, з якими клієнт звернувся, а й матимуть просвітницький характер, то ситуація однозначно має змінитися. Тому, адвокати буквально зобов’язані оперувати міждисциплінарними знаннями, аби досягти найкращого результату і пропагувати інститут шлюбних договорів, і не лише тоді, коли є конкретний запит клієнта з цього питання, а в цілому, навіть і тоді, коли запит клієнта напряму повʼязується з іншим питанням з сімейного права, втім його розв'язання може відбутися і за допомогою шлюбного договору.
– Чи є відмінності у мотивації чоловіків і жінок щодо укладання шлюбних договорів?
– Все залежить від конкретної ситуації. Але загалом і у чоловіків, і у жінок все зводиться до того, аби домовитися по всім питанням, які можна врегулювати шлюбним договором. Тож певний гендерний відрив прослідкувати складно, але інтереси сторін зазвичай досить схожі, власне, як і потреба в юридичному врегулюванні відносин.
– Чи очікуєте подальшого зростання кількості шлюбних договорів?
– В моїй практиці постійно спостерігається такий ріст, з року в рік і навіть, попри війну... Однак потрібно, аби були цілі укладення шлюбного договору. Тому що ціль обумовлює зміст. Якщо цілі немає, а просто нібито потрібен шлюбний договір, то цей договір буде ні про що і його краще взагалі не укладати, адже він скоріш зашкодить, аніж буде корисним. До таких "некорисних" договорів я відношу ті самі "шаблонні" або "типові", які й руйнують сприйняття суспільством юридичне врегулювання сімейних відносин за допомогою відповідного договору.
Вас може зацікавити: