На зло Америці. Навіщо Іран допомагає Путіну у війні проти України
Чому Росія звернулася до Ірану за військовою допомогою, де ще можуть співпрацювати дві країни-ізгої і що іранці розраховують отримати від Москви натомість – у матеріалі РБК-Україна.
З початком першої, лютневої хвилі санкцій, російські медіа, які називають себе незалежними, активно писали про те, що "РФ перетворюється на Іран". І ставили питання про те, як це: роками та десятиліттями жити під масштабними санкціями Заходу.
Через кілька місяців країна-агресор справді просунулась у напрямку Ірану: запроваджуються нові й нові пакети санкцій, міжнародні компанії відмовляються мати справу з росіянами через надмірну токсичність таких контактів, посилюється міжнародна ізоляція. Вже на загальноєвропейському рівні порушується питання про визнання РФ країною-спонсором тероризму – у такому статусі Іран перебуває десятиліттями.
Не дивно, що до кінця восьмого місяця повномасштабної війни дві авторитарні країни помітно зблизилися. Крім життя під санкціями і загальної зневаги до понять права і свободи людини, їх поєднує і бажання зруйнувати західний світопорядок, де центральне місце займають США.
Рішенням поставити в РФ дрони-камікадзе Іран де-факто вступив у конфлікт на стороні країни-агресора. І став по суті її другим, після Білорусі, союзником у світі.
Тероризм та пропаганда
З початку осені російсько-українська війна явно пішла у програшний для Москви бік. ЗСУ планомірно звільняють окуповані території, вибухають об'єкти на території самої РФ, мобілізація виявилася очікувано непопулярною. Анексія чотирьох українських областей до жодної ейфорії в російському суспільстві не призвела.
На цьому тлі Кремлю було важливо дати населенню хоч якусь нагоду для радості. Тут дуже доречним виявився Іран, який продав Росії невизначену кількість дронів-камікадзе. За словами президента Володимира Зеленського, загальне замовлення РФ становило 2400 одиниць.
Наразі саме іранські "шахеди" стали головною загрозою мирним жителям, які проживають далеко від лінії фронту. Основний їхній удар спрямований на об'єкти енергетичної інфраструктури, але, природно, під удар потрапляють і звичайні будинки, як у Києві. Кожна успішна атака викликає захоплення у російських пропагандистів і публіки, що підтримує агресію.
Іранські дрони, звісно, здатні потріпати нерви звичайним українцям та пошкодити енергетичну інфраструктуру. Але на ситуацію на фронті вони, де-факто, ніяк не впливають.
Це пов'язано з їхньою специфікою – Shahed-136 (а саме ці безпілотники росіяни зазвичай застосовують) не здатні атакувати динамічні цілі, які з'являються у фронтових умовах, а можуть лише летіти за наперед визначеними координатами. Таким чином, якось зупинити український контрнаступ вони не здатні, а придатні лише для пропагандистських цілей та терору. Таких висновків дійшли і аналітики з американського Інституту вивчення війни (ISW).
Складні відносини
Союз двох авторитарних режимів, що ненавидять США, Росії та Ірану, виглядає абсолютно природним. Навіть попри те, що Іран – ісламська держава, а в РФ російське православ'я майже злилося з державним апаратом.
Проте з початку масштабної агресії РФ Тегеран довгий час уникав відкрито підтримувати Москву, зайнявши нейтральну позицію з ритуальними закликами до "мирного врегулювання", багато в чому схожу на позицію Індії та Китаю . Втім, на липневій зустрічі з Володимиром Путіним верховний керівник Ірану Алі Хаменеї все ж таки назвав російську агресію проти України "превентивною", давши зрозуміти, що загалом його країна солідаризується з Москвою.
На той момент у розпалі були важкі переговори щодо відновлення ядерної угоди з Іраном – ключової угоди, що визначає і рівень життя всередині країни, і її місце у світовій економіці.
Угода була підписана у 2015 році між Іраном, п'ятьма постійними членами Радбезу ООН (США, Китаєм, РФ, Великобританією, Францією), а також Німеччиною. Її суть зводилася до скасування частини західних санкцій (насамперед ембарго на іранську нафту), в обмін на згоду Ірану вивезти за кордон основну частину збагаченого урану, допустити інспекторів МАГАТЕ на свої ядерні об'єкти тощо. Простіше кажучи, Захід хотів переконатися, що Іран не створює свою ядерну зброю, в обмін на це – пустити Іран на світовий нафтовий ринок.
У 2018 році тодішній президент Дональд Трамп в односторонньому порядку вивів США з угоди, у відповідь Іран почав порушувати свої зобов'язання щодо збагачення урану. З 2021 року йшли вкрай тяжкі переговори про відновлення іранської ядерної угоди, сторони обмінювалися листами та пакетами пропозицій, але без видимих успіхів.
Аналітик Українського інституту майбутнього Ілія Куса у розмові з РБК-Україна припустив, що саме провал ядерної угоди призвів до того, що Іран зважився на продаж Росії своїх дронів-камікадзе.
"Можливість підписання угоди та зняття санкцій – це був єдиний стимул для Ірану не зближуватися з РФ. Але як тільки вони побачили влітку, що нічого не буде, санкції ніхто не зніматиме, тоді антиамериканські радикали продавили рішення продати безпілотники. Тобто, на чашах терезів було: або ми підписуємо угоду, знімаємо санкції і виходимо на західні ринки, або навпаки", – сказав Куса.
За його словами, ключовим фактором для Ірану є його протистояння зі США, і російсько-українську війну там розглядають лише як боротьбу РФ та Заходу. Отже, у логіці Тегерана його допомога Росії послабить Захід і, відповідно, буде на руку самому Ірану.
Як зазначається у матеріалі Європейської ради з міжнародних відносин, багато представників іранських еліт ставляться до Росії досить підозріло через історичні причини. Справді, російсько-іранські відносини ніколи не були особливо теплими, Тегеран підозрював Москву у спробах послабити чи навіть розколоти Іран, починаючи з 20-х років минулого століття, за радянських часів такі спроби робилися неодноразово.
При цьому, йдеться у матеріалі, серед самих іранських еліт є два підходи до відносин із Москвою. Перший поділяє аятола Хаменеї, керівництво Корпусу вартових ісламської революції та інші впливові діячі. Вони вважають, що співпраця з РФ на противагу США потрібна для збереження іранського режиму. Інша група, представлена екс-президентом Хасаном Рухані та іншими колишніми, чиновниками, що залишаються "в орбіті", впевнена, що зайва залежність від Росії небезпечна і двері до співпраці із Заходом треба залишати відчиненими. Як бачимо за останніми подіями, це помірковане крило внутрішню боротьбу програло.
Примітно, що навесні цього року РФ де-факто блокувала переговори щодо ядерної угоди, висуваючи свої вимоги: вивести її двосторонні відносини з Іраном з-під дії антиросійських санкцій, що були введені на той час.
Загалом, російсько-іранські відносини зараз будуються навколо спроб двох країн, що знаходяться в ізоляції, використовувати можливості та вразливості один одного, при цьому будучи прямими конкурентами на кількох сировинних ринках.
Насамперед, мова про нафту. Ще влітку, коли історія з дронами не набрала хід, а перспективи ядерної угоди виглядали цілком можливими, Москва та Тегеран офіційно обговорювали можливість нафтового "розміну". За цією схемою РФ постачала б до Ірану свою нафту для іранських споживачів. А Тегеран, позбавившись санкцій, морським шляхом і на своїх танкерах експортував свою нафту на глобальний ринок.
Але зараз шансів на укладання ядерної угоди майже не лишилося. І кадри руйнувань в Україні через атаки іранських дронів зіграли в цьому не останню роль. Як заявив днями спікер Держдепу США Нед Прайс, ядерна угода з Іраном зараз не у фокусі уваги американської влади.
Що стосується Росії, грає роль й економічний чинник. "Зараз росіяни вважаються, мабуть, найменш зацікавленими в угоді, оскільки вона поверне значні обсяги іранської нафти та газу на міжнародний ринок, конкуруючи з власним продажем Росії та потенційно знижуючи ціни", - зазначає The New York Times.
Таким чином Москва і Тегеран залишаться прямими конкурентами на азіатських ринках нафти, куди обидві країни ще мають доступ. Причому росіяни тут все частіше опиняються у виграші, пропонуючи покупцям такі знижки, які іранці не можуть потягнути. За інформацією Bloomberg , загальний експорт іранської нафти скоротився на чверть. Москва також витісняє Тегеран та з інших ринків, зокрема, сталі та бітуму.
Проте інтерес Ірану до співпраці з РФ не вичерпується лише фінансовою вигодою від масового продажу дронів (до того ж, дуже дешевих) чи бажанням насолити американцям. Іран заявляє про себе як про видного постачальника озброєнь, до послуг якого змушена вдаватися навіть Росія, котру багато хто у світі досі вважає військовою наддержавою.
Крім того, умови російсько-іранської угоди залишаються абсолютно засекреченими. Що ще, окрім грошей, Москва запропонувала Тегерану, невідомо. Цілком імовірно, може йтися про технології, зокрема, військові, доступ до яких у Ірану обмежений вже кілька десятиліть.
"Російсько-іранське військове співробітництво завжди було проблематичним. А зараз росіяни могли пообіцяти передати Ірану технології, наприклад, пов'язані з бойовою авіацією – те, в чому Іран не досяг успіху. Також РФ могла пообіцяти Ірану підіграти в регіональних конфліктах, насамперед, у Сирії ", – сказав РБК-Україна Ілля Куса.
Інтерес Росії до співробітництва також не зводиться до отримання зброї. В умовах санкцій їй дуже потрібні будь-які нові ринки, як експорту, так імпорту, зокрема за сірими схемами. Так, з березня до жовтня іранський експорт до РФ зріс на 70%. Хоча загалом російсько-іранська торгівля поки що не особливо інтенсивна, її річний обсяг – близько 4 млрд доларів (торгівля між РФ і Євросоюзом до санкцій була більшою в сто з гаком разів).
Дуже корисним для РФ може бути й іранський досвід життя під санкціями – наприклад, як обходитися без платіжної системи SWIFT чи купувати необхідні товари через посередників. Спільну російсько-іранську платіжну систему обіцяють запустити до кінця року. Хоча повідомлення про подібні проекти з'являлися і раніше, і вони жодного разу ні до чого не призводили.
Санкції для галочки
Незважаючи на те, що Іран нарвався на різке засудження України та всього цивілізованого світу за свою військову допомогу Росії, влада країни продовжує вперто заперечувати сам факт продажу РФ якихось безпілотників. Втім, іранців підвів сам аятола Хаменеї, який не зміг публічно не похвалитися тим, що "тепер іранські безпілотники називають грізними".
Ряд західних медіа також повідомили, що Іран, окрім нових дронів, погодився поставити Росії ракети малої дальності "Fateh-110" та "Zolfaghar", які вражають цілі на відстані від 300 до 700 кілометрів. Причому йдеться про сотні одиниць, а сама поставка може відбутися буквально найближчими днями.
На дії Ірану Україна має намір відреагувати розривом дипломатичних відносин, відповідну пропозицію Зеленському вніс глава МЗС Дмитро Кулеба. Європа вже відреагувала санкціями, втім, досить скромними: під них потрапили три фізособи та одна компанія-виробник дронів.
І в цілому, про якісь нові масштабні, секторальні санкції проти Ірану, які в теорії могли б змусити його змінити підхід до російсько-української війни, поки що не йдеться. Можливо, Євросоюз вирішить приєднатися до тих санкцій, які 2018-го року запровадили проти Ірану американці, але не більше.
Тим більше, на відміну від російського, іранський режим звик десятиліттями виживати під жорстким тиском санкцій і багато в чому до нього адаптувався. Безумовно, подальше загострення відносин із Заходом ще погіршить життя пересічних іранців. Вже понад місяць вони виходять на протести по всій країні, за деякими оцінками, загинули вже понад дві сотні людей. Але шанси на те, що ці акції переростуть у революцію, фактично немає – в Ірані масові протести та їх криваве придушення є досить звичною справою, і щоразу режиму вдавалося встояти.
Те, що Росія змушена звертатися по пряму військову допомогу до країн-ізгоїв на кшталт Ірану, доводить правильність підрахунків української та західних розвідок: військові ресурси країни-агресора за низкою категорій уже критично низькі. Але можливість ще кілька тижнів чи місяців тероризувати тилові регіони України у РФ за допомогою Ірану залишається.