"Запорожці" у Бельгії та КрАЗи у Британії: як українські автомобілі продавались у Європі

Індикатором того, наскільки досконалим виявився створений кимось продукт, є його успіх на ринках різних країн, а не лише на батьківщині. Якщо так, то кільком розташованим на території України автозаводам є чим похвалитись.

ЗАЗ ”Ялта”

Вже першу модель Запорізького автозаводу “Комунар” – ЗАЗ-965 (1960–1969 рр.) на прізвисько “горбатий” – підготували для експорту не лише у дружні соцкраїни, а й у більш заможні капіталістичні держави. На час своєї появи машина була цілком сучасною, та ще й за мірками свого класу вже у базі щедро укомплектована. Для закордонних споживачів ”Запорожцеві” додали молдинги на боковинах, вишукане кермо з тонким обідком сигналу та деякі інші дрібнички в інтер’єрі – аж до таких опцій як попільничка та радіоприймач.

Замість складного для неслов’янського вуха рідного імені наш “горбатий” отримав назву “Ялта”. В різних країнах її писали Jalta або Yalta. Як і належить будь-якому поважному бренду, перейменованого “Запорожця” продавали через мережу дилерських автосалонів та за підтримки рекламної кампанії. При тому окремі партії “Запорожців” в експортному виконанні потрапляли на внутрішній ринок, хоча про особливу назву машин з молдингами та поліпшеним салоном їхні радянські власники найчастіше не здогадувалися.

З появою “Запорожців” другої генерації ЗАЗ-966 та ЗАЗ-968 їх теж почали експортувати на кордон. Вони так само стали “Ялтами”, отримали дещо поліпшене оформлення і як опцію – форсований на 5 “конячок” двигун.

“Запорожці” не стали масовими машинами на ринках багатих європейських країн, але їхня присутність була помітною: по 1200 тисяч “Ялт” продали в Данії та Фінляндії, понад 750 – в Бельгії та близько 500 машин – у Нідерландах.

Ринки Європи ЗАЗи перших поколінь покинули в першу чергу через затримки з оновленням модельного ряду. Починаючи з другої половини 1960-х в розвинутих країнах настала золота пора легкового автопрому: модельні ряди почали наповнюватись безліччю модифікацій, плюс прискорилася зміна моделей. А Запорізький автозавод мав тоді завдання дещо іншого порядку.

ЗАЗ ”Таврія”

ЗАЗ-1102 “Таврія” (1987–2007 рр.), машина цілком вдала і самодостатня, взагалі трохи запізнилася з виходом на ринок. Відповідно, і до Європи їй було б варто збиратися років на 5-7 раніше. Але за великим рахунком, від більш свіжих однокласників її тоді відрізняв лише учорашній дизайн та відсутність електронних опцій. Тому 1991–1992 рр.  запорожці вирішили спробувати.

“Таврії” постачали до Франції, Італії, Греції, Польщі, Угорщини. Невеликою партією завод випустив версію ЗАЗ-1102 з правим розташуванням керма – і такі машини відправили до Великої Британії та Кіпру. До речі, відомо, що як мінімум одна праворульна “Таврія” і досі успішно експлуатується у графстві Сомерсет.

Головною перевагою “Таврії”  Європі були мала витрата пального і низька ціна, наші європейські колеги навіть називали її “півавтомобіля за півціни”. За це машині прощали і примітивне оздоблення інтер’єру, і некомфортний салон, і невідомий бренд. В цілому продажі були не дуже успішними, хоча, наприклад, у розбещеній передовими моделями Франції 1993 року продали близько 1600 “Таврій”. Затриматись на західних ринках “Таврія” не змогла перш за все через неєвропейську якість складання  – багато хто з нинішніх автомобілістів і тепер пам’ятає, якою була надійність усіх ЗАЗів на початку 1990-х років.

КрАЗи

Кременчуцький автозавод у минулому столітті був найбільшим виробником вантажівок у Європі. Саме КрАЗи раз по раз з’являлися на численних фото та в телерепортажах з гігантських будівництв ХХ століття, тому особливої реклами за кордоном цей автомобіль не потребував.

В різні роки самоскиди і тягачі КрАЗ закуповували будівельні та транспортні компанії Великої Британії, Німеччини, Фінляндії, ОАЕ. Це вже не говорячи про майже чотири десятки інших, менш розвинених країн, дорожня і сервісна мережа яких вимагає міцної і витривалої техніки.

Українську вантажівку шанували (і шанують!) за невибагливість до сервісу, великий запас міцності і байдужість до типу покриття під колесами. Причому остання перевага стосується не лише всюдиходів 6х6, 4х4 та 8х8, а й звичайних самоскидів типу КрАЗ-256, які витримують експлуатацію на найгірших шляхах без особливих наслідків. Цікаво, що просували наші самоскиди здебільшого під більш розкрученим брендом БелАЗ.

Щодо наших днів, то якщо не говорити про національні армії, певно, доброї дюжини країн світу, кременчуцькі машини працюють, наприклад, у Німеччині. Принаймні, влітку минулого року кілька КрАЗ-256Б працювали на будівництві неподалік м. Наунхоф в Саксонії.

Якщо коротко

Завоювання місця на автомобільного ринку розвинених країн потребує тривалої і наполегливої роботи маркетологів, навіть якщо на продаж пропонується видатний за споживчими якостями продукт. Між тим, в Україні за наявності гарної конструкторської школи мистецтво маркетингу із зрозумілих причин тоді не було розвиненим. Але навіть ті кілька експортних епізодів українського автопрому, про які ми тут згадали – явища достатньо яскраві, щоб ними пишатись.