Тест-драйв Mazda CX-30: вивчаємо особливості оновленого японського кросовера

Оновлення без гучного оновлення

Більшість автовиробників намагаються кожне навіть мінорне оновлення моделі "підсвітити", показати це у серії матеріалів, або навіть представити як нову генерацію авто. Але Mazda не з таких. Інженери та маркетологи у звичайну зміну модельного року кросовера інтегрували кілька помітних змін. Так, автомобіль отримав новий фірмовий колір під назвою Ceramic Grey, який поки що доступний лише для однієї моделі у всій лінійці автовиробника. В нього і пофарбований тестовий автомобіль, який виявися не таким і простим: у похмуру погоду машина ніби просто сіра, а на сонці відблискує приємною синню.

Друга особливість екстер'єру авто – це темна тема, що переважає у багатьох деталях. Зовнішні дзеркала заднього виду, колісні диски, тонована накладка навколо решітки радіатора – ці та інші елементи створюють машині новий, свіжий настрій.

Кросовер побудований на тому ж шасі, що і седан та хетчбек Mazda 3, тільки з укороченою з 2725 мм до 2655 мм колісною базою. Та й зовні Mazda СХ-30 схожа на трохи піднятий хетчбек. Адже вона вища за "трійку" всього на десяток сантиметрів, та й кліренс не рекордний – лише 17,5 см. Але у місті та на українських трасах цього значення цілком вистачає. Довжина позашляховика складає 4395 мм. Якщо порівнювати новинку з його старшим братом – CX-5, то "тридцятка" програє йому 15,5 сантиметрів у довжині та 45 міліметрів у колісній базі.

Приємно, що вся оптика незалежно від комплектації повністю світлодіодна. На тестовому авто встановлені топові фари Adaptive Full LED з 20 діодами, які вміють "затемняти" зони з зустрічними авто. Окрім того, фари машини мають дуже корисну функцію – дальнє світло, яке реагує не лише на попутний та зустрічний транспорт, а й на дуже яскраві дорожні знаки. Останні вночі можуть доволі непогано засліпити водія.

Увага водію

Коли потрапляєш у салон міського кросовера, одразу помічаєш фірмовий почерк дизайнерів бренду. Передня панель, блок "мікроклімату", мультимедіа з легкістю упізнаються по іншим авто модельної лінійки компанії. Насправді, я лише за! Адже цей інтер'єр за відчуттям якості нітрохи не гірший, ніж, наприклад, у більш преміальних за іміджем японських марок. Можна з впевненістю казати, що Mazda за параметром якості оформлення інтер'єра вже наздогнала німецький автопром.

Цікаво, що дизайнери вирішили по максимуму залишити класичні елементи, навіть інколи інтегрувавши їх у сучасні пристрої. Так, "намальований" спідометр на панелі приладів не відразу відрізниш від двох аналогових шкал по краях – справді лаконічна та якісна графіка.

Окрім того, кнопки на кермі та центральній консолі відгукуються так, що ні про які сенсорні панельки та екранчики і не думаєш. Також з першого враження здається, що сенсорний екран діагоналлю 10,25 дюйма серед панелі старомодно ігнорує дотики: управління лише джойстиком. Але це лише на швидкості і все заради безпеки. На місці можна керувати натисканням на сам екран.

Хоча сам інтерфейс – зрозумілий, простий і з пристойним набором функцій. У всіх комплектаціях є навігація, бездротова підтримка Apple CarPlay і Android Auto, не кажучи вже про Bluetooth. Не зайвою виявилась і проекція базових параметрів на лобове скло, а також бездротова зарядка для телефону.

Крісло водія за профілем, матеріалами та діапазоном регулювань вийшло досить збалансованим, адже за кермом можна знайти "своє" положення буквально за лічені секунди, і потім у дальній дорозі не підлаштовувати. Якщо треба з кимось ділити місце водія, то можна активувати пам'ять на дві комбінації. Дещо незвично, що зсувна кришка боксу підлокітника хитається вперед-назад, і при цьому відкривається лише в одному проміжному положенні.

Потрапляючи на задній диван, розумієш, що у машині головний фокус на водія та його сусіда по ряду – вільного місця залишається не дуже багато, хоч на матеріалах ніхто і не економив. Натискаю на клавішу брелка, і електропривод п'ятих дверей відкриває доступ у багажний відсік.

Він готовий прийняти 422 літри поклажі. Приємно, що під підлогою знайшлось місце для тимчасового запасного колеса. До речі, у нього поклали сабвуфер. Взагалі, герой нашого тесту обладнаний якісною музикою – підіймає настрій та транслює новини радіостанцій акустика Bose з 12 динаміками.

Своя "атмосфера"

На українському ринку "тридцятка" доступна лише з одним двигуном – 2,0-літровим "атмосферником" родини Skyactiv-G, який розвиває 150 к.с. потужності та 213 Нм максимального крутного моменту. Цей силовий агрегат вже знайомий по іншим автомобілям Mazda. Мотор має безпосереднє упорскування та ступінь стиснення 13:0. В парі з ним працює шестиступеневий "автомат" та система повного приводу.

Навіть зимова дорога, постійні переходи через "нуль" та навіть сніг не забрали бажання активно поманеврувати за кермом міського кросовера. Нехай кермо не особливо чутливе у близьконульовій зоні, проте з кожним новим десятком кілометрів машину краще розумієш – авто налаштоване породисто і не піддається на провокації при необережному поводженні з кермом.

Повнопривідний СХ-30 набирає "сотню" за 10,3 секунди. Взагалі, 2,0-літровий "атмосферник" на 150 сил родини Skyactiv-G найбільше любить високі оберти. Щоб їхати енергійно, мотор треба крутити. У спортивному режимі машина з легкістю підіймає стрілку тахометра до 4000-6000 об/хв. Тиждень з Mazda CX-30 показав, що на трасі машині вистачає 7,2-7,5 літра на 100 км пробігу. У місті апетит дещо збільшується, але на загальному фоні несуттєво – на літр-півтора на кожну нову сотню кілометрів.

Допомагає у цьому система контролю тяги G-Vectoring Control Plus. При цьому підвіска успішно пригнічує крени навіть при маневруванні на швидкості. Але загалом вона більше жорстка, ніж комфортна – чітко відчувається налаштування машини на дороги європейської якості. При цьому не можна сказати, що ходова повністю позбавлена енергоємності – на малих та середніх швидкостях пасажири не скаржаться на розгойдування та "потрясіння" на хвилях та дрібних нерівностях зимового асфальту.

На щастя чи на жаль, але систему повного приводу безпосередньо у ділі ми не випробовували. Але про його наявність завжди згадуєш, коли заправляєш машину – через встановлений на задній вісі редуктор об'єм бензобаку зменшився з 51 до 48 літрів. Цікаво, що повнопривідна версія має ту ж напівзалежну задню підвіску, що і передньопривідні варіанти.

Сторічна дорога правильних форм

Під час подорожами по Волині Mazda CX-30 завезла нас на цікаву дорогу, яка вкрита так званою трилінкою. Її винахідником вважається польський інженер комунікацій Владислав Трилінський. Він 14 грудня 1932 року подав заявку в Патентний уряд Варшави і отримав відповідний патент.

Згідно патенту шестикутні бетонні плитки виготовлялися з бетону і каменю. Спочатку їх використовували для мощення автостоянок та тимчасових доріг. Як довела історія, тимчасові дороги з трилінки здатні служити понад 80 років. Основною перевагою трилінки була простота виробництва, вона легко укладалась і гарантувала довговічність поверхні в процесі експлуатації. Єдиний недолік, який виявився, полягав у тому, що в дощову погоду дорога з трилінки стає слизькою для авто. Виготовляли трилінку на спеціально побудованому підприємстві у Луцьку. Загалом, за період з 1933 до 1938 року було вироблено близько 10 мільйонів трилінок. Зустріти трилінку сьогодні можна у Луцьку, Рівному, Ковелі, Дубно та інших містах Волині.

Ціна питання

На українському ринку Mazda CX-30 доступна у чотирьох версіях - STYLE+, EXECUTIVE+, SPORT BLACK та PREMIUIM. Усі машини мають бензиновий 150-сильний мотор і АКП на 6 передач. Єдина технічна відмінність – передній, або повний привід. Залежно від версії, доплата за останній становить близько 75 тисяч гривень.

Ціни на машину у "Стильній" комплектації починаються з позначки 1 227 600 грн. Вже у "базі" є салонне дзеркало з автозатемненням, світлодіодні фари, клімат-контроль, адаптивний круїз-контроль, датчики світла та дощу, камера заднього виду, 7 подушок безпеки тощо. Для порівняння, топова версія PREMIUIM коштує 1 492 900 грн.