Спалювали села. Що стоїть за діями партизанів, яких звеличувала пропаганда СРСР

Як "насаджувались" радянські міфи в Україні

Експерт розповів, що раніше "було дуже багато радянських міфів про війну, легенд, навіть неіснуючих подій".

"Їх культивували, вбивали кожному в голову. Ніби так все і було. На певному етапі починало розмиватися - де правда, а де міф. Незручні питання замовчувалися", - поділився він.

Тим часом прорахунків і злочинів радянської сторони в роки Другої світової війни - "якось наче й не було".

Чи позбулись цих міфів незалежні українці

За словами Білоуса, навіть після 1991 року (коли було схвалено Акт про Незалежність нашої держави) Україна перше десятиліття "продовжувала жити у світі радянської пам'яті".

"Так, дещо ми прибрали з підручників. Найбільш одіозні події чи імена", - визнав історик.

Водночас він зауважив, що українці продовжували вірити:

• у Брестську фортецю (міфологізований образ героїчної оборони в 1941 році);
• у солдатів-панфіловців - вигадану історію про 28 героїв, які зупинили танки під Москвою (у 1948 році навіть військова прокуратура СРСР офіційно визнала її вигаданою журналістом, але влада вирішила не руйнувати міф і його продовжували просувати в підручниках, в кіно);
• в Олександра Матросова(солдата, який нібито закрив собою амбразуру);
• у Валю Котика (юного "піонера-героя") тощо.

Коли відбувся "злам пам'яті" про Другу світову війну

Історик повідомив, що своєрідний "злам цієї пам'яті про Другу світову" відбувся не в 1991 році й не у 2005 році (із приходом до влади третього президента України Віктора Ющенка).

"Навіть не у 2014 році - з початком російської війни проти України", - визнав Білоус.

За словами спеціаліста "він більшою мірою почав відбуватися з широкомасштабним вторгненням".

"Певні моменти ми починали заперечувати і раніше. Але тільки тому, що нам починали їх дуже вже нав'язувати. І ми починали переосмислювати ті події", - поділився історик.

Якою була зворотня сторона партизанської війни

Білоус розповів також історію, яка "ходила" свого часу в наукових школах і була чимось на кшталт анекдоту.

"Приїжджає молодий історик-дослідник в далеке село шукати ветеранів, свідків Другої світової. Запитує у бабусі: "Бабцю, як ви жили в війну?" Вона відповідає: "Дякую, синку, добре. Партизанів у нас не було", - поділився він.

Тобто там, де не було партизанів, війна для людей могла минати менш страшно, адже нацисти у відповідь на дії радянських партизанів часто влаштовували "каральні акції".

"Нам 50 років казали, що партизани - це народні месники, міфічні геракли, які поодинці воювали проти всієї окупаційної машини в Україні. Зараз ми вже можемо бачити зворотну сторону партизанської війни", - повідомив історик.

Він додав, що "в радянський час про це не говорили", але задачею партизанів було:

• або налаштувати місцеве населення проти окупантів;
• або налаштувати окупантів проти місцевого населення.

"І коли окупаційна влада почне тотальний терор, тоді населення подумає, що треба вибирати з двох зол легше. Людей штовхали до думки: "Ну забрали в 30-ті роки в репресії двох дядьків із села. Але ж такого жаху не було. Хай краще "червоні повернуться", - пояснив експерт.

Скільки населених пунктів було спалено в Україні

Історик пригадав, як колись прочитав спогади одного з партизанських ватажків - Олександра Сабурова.

"Він описував один із партизанських боїв з німцями. Йшлося про бій в містечку Брагін. Мовляв, "ось ми зачепилися за край цього містечка, вже горить три хати, наші вже біжать рятувати". Тоді це сприймалося як щось нормальне. В більш зрілому віці я почав думати: мабуть, спалили не три хати, а третину міста. Але для чого ви його спалили", - поділився він.

Вщент було спалене також українське містечко Корюківка.

"Там залишилося кілька будівель, вижило кілька людей. Більш як 6,5 тисяч було вбито. Чому Корюківку спалили й знищили? Бо за два дні до цього партизани там провели "господарську акцію". Прийшли, перебили окупаційний гарнізон, забрали на залізниці зброю й продукти та відійшли", - розповів Білоус.

Отже, "акція знищення містечка була акцією у відповідь на це".

"Скільки таких акцій у відповідь було по Україні на дії партизанів? Можемо лише здогадуватись", - додав експерт.

Він повідомив, що Український інститут національної пам'яті свого часу порахував: за час німецько-радянської війни в Україні було спалено понад 700 населених пунктів.

"То чи варте взяття того Брагіна, та "господарська акція" в Корюківці, яка у майбутньому коштувала 6,5 тисяч людських життів?", - підсумував Білоус.