Попри відтік кадрів, стійкість прифронтовим і деокупованим громадам дає команда, - Шуляк

Як вона підкреслила, саме команду вважають головним фактором стійкості 28% опитаних прифронтових і деокупованих громад. Йдеться про злагоджену роботу працівників органів місцевого самоврядування, які залишилися на місцях навіть у найкритичніші моменти. Це стосувалося не лише керівництва громад, а й профільних спеціалістів у сфері освіти, медицини, соціального захисту тощо.

"Водночас, необхідно враховувати, ці громади стикаються як з нестачею спеціалістів для роботи в органах місцевого самоврядування, так і з наймом працівників для роботи у комунальних закладах та установах. Так, відтік кадрів складає 12% тих викликів, з якими стикаються такі громади", - додала Шуляк.

Вона пояснила, що через війну роботи в ОМС в рази побільшало, але працівників суттєво поменшало, бо люди повиїжджали. Водночас, зараз ОМС потребують спеціалістів зі знанням іноземних мов та досвідом проєктної діяльності, зважаючи на розширення міжнародної співпраці та комунікації. Так само не вистачає тих, хто міг би працювати із ВПО та сім’ями військовослужбовців, надавати якісну психологічну допомогу.

Окрім команди, до факторів стійкості громади відносять, зокрема:

• Стабільність практик управління (18%) - дотримання сталих процедур і фінансової дисципліни дозволяло громадам, попри війну, виплачувати зарплати та підтримувати базову інфраструктуру. У деяких випадках - навіть інвестувати у розвиток;
• Ініціативність і солідарність мешканців (14%) - готовність людей допомагати одне одному, запуск волонтерських ініціатив, підтримка внутрішньо переміщених осіб та військових. У багатьох громадах волонтерські штаби та ЦНАПи працювали цілодобово.

Наприклад, за її словами, у тиловій міській громаді Дніпропетровської області ЦНАП працював цілодобово - вдень обслуговував громадян у паперовому форматі, вночі вносив дані в електронні реєстри.

"У Чернігівській області громади самостійно шукали партнерів для відбудови, залучали гранти, формували локальні стратегії", - зауважила Шуляк.

За її словами, одним з ключових ресурсів стійкості стала підтримка ззовні - від міжнародних і українських благодійних організацій, муніципалітетів інших країн та бізнесу.

• Міжнародні ГО та фонди надали найбільший обсяг допомоги - 48%. Йшлося не лише про гуманітарні вантажі, а й про сонячні панелі, генератори, модульні котельні, техніку для лікарень і ЦНАПів, допомогу з відновленням житла, закладів освіти, медицини, облаштуванням укриттів. У деяких випадках міжнародні партнери брали участь у розробці стратегій розвитку громад, а також допомагали з розмінуванням;
• Українські ГО та фонди (17% наданої допомоги) активно співпрацювали з громадами у сфері гуманітарної допомоги, реабілітації, підтримки ВПО, створення освітніх центрів, проведення тренінгів для місцевих управлінців. Вони також допомагали з модернізацією укриттів і шкіл, надавали гранти на розвиток і консультаційну підтримку;
• Іноземні муніципалітети (10% наданої допомоги) укладали партнерства з українськими громадами, надавали комунальну техніку, шкільні автобуси, модулі для житла ВПО. Також організовували навчальні поїздки, обміни, підтримували соціальні проєкти. Інтерес до співпраці пояснювався прагненням перейняти досвід антикризового управління;
• Бізнес (10% наданої допомоги) - локальні підприємства залишалися в громадах і продовжували платити податки. Це дозволяло бюджетам не лише зберігати ліквідність, а й утримувати навіть ті заклади, які формально не відповідали чинному законодавству. Така підтримка стала стабілізуючим фактором для громад.

Більше того, як зазначила одна з респонденток - голова громади, що постраждала від бойових дій, коли вона буває іноземні муніципалітети цікавляться нашим досвідом, бо хочуть його перейняти досвід.

"Особливо ті країни, які ближче до кордону з росією. Вони дуже стурбовані цим питанням і готуються. І наші громади, і держава загалом мають дуже цінний досвід антикризового менеджменту", - резюмувала Шуляк.