Папа Франциск помер: як обирають нового понтифіка

Офіційне підтвердження смерті Папи Римського

Коли Папа Римський помирає, у Ватикані запускається складний, ритуалізований механізм, який поєднує тисячолітню традицію, сувору дисципліну й елемент небесної інтриги. І все це - щоб зрештою один чоловік у білій сутані вийшов на балкон собору Святого Петра й проголосив свою першу промову до світу.

Про смерть понтифіка офіційно оголошує не лікар і не речник Ватикану, а кардинал-камерленг. Саме він тричі звертається до Папи на ім’я в присутності церковної верхівки, і якщо відповіді немає - виголошує фразу латиною: Vere Papa mortuus est - "Папа дійсно помер". З цього моменту починається так званий період Sede Vacante - час, коли Апостольський престол залишається вакантним.

Ці дні сповнені жалоби та церемоній. Щодня в базиліці святого Петра служать меси-реквієми за покійним понтифіком. Люди прощаються з його тілом, що виставлене у соборі. А десь за лаштунками високі ієрархи готуються до наступного акту цього сакрального сценарію. Саме в цей час камерленг знищує "перстень рибалки" - папську печатку, якою підписувалися документи. Символ влади, який більше не належить нікому.

Похоронна церемонія Папи Римського

Похоронна церемонія зазвичай проходить на 4-7 день після смерті. Її очолює декан Колегії кардиналів. І хоча протокол залишився величним, чинний Папа Франциск змінив його у бік простоти: відмовився від трьох трун і високих подіумів. І навіть заздалегідь обрав для себе не Ватиканські гроти, де лежить більшість його попередників, а базиліку Санта-Марія-Маджоре - улюблену святиню в Римі.

Конклав: обрання нового Папи

Після прощання - час обирати нового Папу.  Вибори нового Папи розпочинаються не раніше ніж на 15-й і не пізніше ніж на 20-й день після смерті понтифіка.  І тут починається найтаємничіший етап - Конклав. Кардинали з усього світу, яким ще не виповнилося 80 років (наразі їх 120 осіб), збираються у Ватикані.

Вони поселяються у будинку Святої Марти, а сам Конклав відбувається в Сикстинській капелі, зачиненій на ключ - буквально, як це передбачає слово conclave (з латини - "замкнені разом").

Світ відрізається. Жодного звʼязку ззовні: ні газет, ні телефонів, ні Wi-Fi. Гвардійці стоять на варті, а кардинали моляться, розмірковують і голосують. Іноді - годинами, іноді - днями. 

Згідно з указом, виданим Папою Бенедиктом XVI у 2007 році, для обрання нового понтифіка кандидат повинен отримати не менше ніж дві третини голосів кардиналів-електорального складу.

Кожен голос подається письмово, таємно, ім’я вписується від руки, часто - навмисно спотвореним почерком. Усі бюлетені після голосування спалюють. Якщо дим із димаря над капелою чорний - нового Папи ще немає. Якщо білий - його вже обрали.

Дим - не жарт. У нього додають спеціальні речовини, а щоб не виникло плутанини, одночасно дзвонять дзвони. І саме тоді світ знову затамовує подих. На балкон собору виходить кардинал-протодиякон і урочисто виголошує: Annuntio vobis gaudium magnum: Habemus Papam!  ("Я проголошую вам велику радість: маємо Папу!").

Новий понтифік зʼявляється у білому вбранні. Щойно обраний, переодягнений у кімнаті, яку називають "Кімнатою сліз" - бо, кажуть, саме там багато хто з обраних дозволяє собі зронити перші емоції. Він виходить до натовпу й дарує своє перше Urbi et Orbi - благословення місту і світу.