Макрон підтримав визнання Палестинської держави, але є нюанс

Глава держави зазначив, що позиція Франції чітка: "Так, миру. Так - безпеці Ізраїлю. Так - палестинській державі без ХАМАСу".

На його думку, це вимагає "звільнення всіх заручників, тривалого припинення вогню, негайного відновлення гуманітарної допомоги і пошуку політичного рішення на засаді принципу двох держав".

"Єдиний можливий шлях вирішення конфлікту - політичний. Я підтримую законне право палестинців на державу і мир, так само як і право ізраїльтян жити в мирі та безпеці, визнане їхніми сусідами", - додав Макрон.

Президент Франції також зазначив, що запланована на червень конференція з вирішення проблеми двох держав, має стати переломним моментом.

"Щоб досягти успіху, ми не повинні послаблювати наші зусилля. Не піддаваймося на легкі шляхи і провокації. Не дозволяймо поширюватися дезінформації та маніпуляціям", - підсумував глава держави.

Історія Палестинської держави

Палестина була частиною Османської імперії. У 1922 році Ліга Націй надала мандат на управління територіями колишньої імперії Великій Британії. Зрештою, всі регіони здобули незалежність, окрім Палестини.

Лондон почав реалізовувати політику створення осередку для єврейського народу. З 1922 по 1947 роки на територію Палестини масово переміщувалися євреї, переважно з країн Європи. У 1937 році арабське населення Палестини зчинило повстання, що стало першим спалахом насилля між народами, що триває досі.

У 1947 році для вирішення палестинського питання, ООН запропонувала розділити Палестину на дві держави - арабську та єврейську, а також створити спеціальний міжнародний режим для міста Єрусалим.

У 1948 році Ізраїль проголосив незалежність, а пізніше за результатами низки арабсько-ізраїльських воєн, узяв під контроль 77% території підмандатної Палестини, зокрема більшу частину Єрусалима. Частина палестинських територій відійшли під контроль Йорданії та Єгипту.

Масове визнання світом

У 1987 році на палестинських територіях почалася інтифада - масове повстання проти Ізраїлю. На його тлі 15 листопада 1988 року палестинський лідер Ясір Арафат в односторонньому порядку проголосив державу Палестина зі столицею в Єрусалимі.

У листопаді 1988 року Алжир став першою країною, що визнала Палестинську державу. За кілька тижнів аналогічні рішення ухвалила більша частина країн арабського світу, зокрема Індія, Туреччина і більшість країн Африки.

Наступний період масово визнання держави припав на 2010 - початок 2011 року та був пов'язаний з рішенням Ізраїлю скасувати заборону будівництва єврейських поселень на Західному березі річки Йордан. У той період Палестинську державу визнали низка країн Південної Америки, включно з Аргентиною, Бразилією та Чилі.

Серед країн західної Європи у 2014 році першою Палестину визнала Швеція на тлі сутичок між арабами та євреями у Східному Єрусалимі. Перед цим Палестинську державу визнали Болгарія, Кіпр, Чехія, Угорщина, Польща та Румунія. Більшість європейських країн визнають Палестину в кордонах до Шестиденної війни 1967 року.

Визнання на тлі війни у Секторі Газа

Нова хвиля визнання почалася у 2024 році через війну Ізраїлю з ХАМАС, що триває з жовтня 2023 року.

У травні минулого року державу визнали Норвегія, Іспанія та Ірландія. Мальта і Словенія готові визнати Палестину "за сприятливих обставин", Франція та Велика Британія теж "задумалися" над цим питанням.

Станом на травень 2024 року, Палестину визнали 143 зі 193 країн-членів ООН.

Водночас, Ізраїль не горить бажанням визнавати Палестину і має намір встановити повний контроль над цими територіями.