Літаючі та з величезними колесами: ТОП-5 дивовижних армійських машин

Foden DROPS 8х6 Multilift (1988 – 1997 рр.): коліс багато, решти – мало

Багато високих коліс, одна висока кабіна, а позаду неї – нічого…  Ця незвичайна британська вантажівка Foden 8х6 має до свого імені приставку Multilift, в якому і зашифрована її родзинка. На шасі потужного дизельного ваговоза замість фургона чи бортової платформи встановлено так званий крюковий захват – нехитрий гідравлічний кран, який підхоплює і затягує на машину будь-який корисний вантаж вагою до 18 тон.  Це може бути і стандартний армійський жилий модуль, і бронемашина, і інший автомобіль, і звичайний контейнер з вантажем. В той же самий спосіб машина сама і розвантажується – операція займає півтори хвилини.

Ще з незвичного: попри утилітарність призначення, цей гігантський пуголовок має автоматичну трансмісію аж з шістьома передачами. Натомість, у конструкторів (чи замовників?) не вистачило духу зробити ведучими всі 8 коліс – перша з чотирьох наявних осей не має приводу від двигуна.

ТПК ЛуАЗ-967 (1968 – 1989 рр.): для трьох стихій

Машина, яка дотепер не має аналогів у світі, свого часу вироблялася в Україні. Її дивовижний образ пояснює назва: ТПК, транспортер переднього краю. Тобто це машина, яка мала працювати просто під вогнем ворога. Відтак, для більшого успіху таких завдань машину зробили максимально низькою. Зокрема, для кращого маскування водій міг керувати цим ЛуАЗиком, лежачи за опущеним кермом. На додачу, легкий ТПК з його приводом 4х4, блокуванням диференціала, повзучою передачею та тяговитим двигуном отримав надзвичайно високу прохідність.

Нарешті, ЛуАЗ ТПК навчили плавати і … літати. Як мінімум, на спеціально створеній платформі, яка дозволяла розміщувати машину в літаку чи гелікоптері. І на якій вона могла десантуватись з будь-якої висоти на землю. Цікаво, що під час служби ТПК в арміях кількох країн світу про нього знало доволі обмежене коло військових. І це при тому що тираж випуску був чималенький – порядку 8000 екземплярів.

SPA AS37 (1937 – 1948 рр.): головне – колеса

Власним шляхом у боротьбі за високу прохідність пішли свого часу італійці. Вони вдалися до по-військовому безхитрісного рішення: застосували величезні колеса. Хоча на цьому простота їхньої вантажівки і закінчилася – в машини був привід на всі чотири колеса, всі чотири були керованими, і всі чотири мали незалежну підвіску! В період Другої світової війни і трохи після побудували близько 3000 таких вантажівок. Вони непогано себе показали на африканському театрі бойових дій, у тому числі і в умовах пустелі.

Alvis Stalwart (1962 – 1971 рр.): чи то баржа, чи то віз

Геть екзотична армійська вантажівка, яка не тільки може проїхати майже скрізь, а й потроху плаває. А щоб напевне дістатись до будь-якої водойми, навіть тієї, що має болотистий беріг, її устаткували шістьома колесами і кожне – з приводом від двигуна. Схема розташування коліс нагадує не вантажний автомобіль, а бронетранспортер, причому всі вони – з незалежною підвіскою.

Серед інших особливостей – люки в даху кабіни замість дверей в її бортах. Тобто водієві з напарником доводиться щоразу підійматися на дах і потім пірнати в салон. І тим самим шляхом покидати робочі місця, у тому числі і в аварійному порядку. Попри свою незвичність, вантажівка-амфібія була випущена серією понад 1600 машин і служила у збройних силах п’яти країн світу.

Hunting Percival Harrier (1953 р.): складний автомобіль

Слід визнати, це одна з найстрашніших машин, яку нам доводилось колись бачити. Але візьміть до уваги, що цей візок з моторчиком такий дивний через те, що він … складний. І у складеному вигляді він набагато симпатичніший – адже має вигляд акуратної "валізи" габаритом 3,15х0,5х0,9 метри. На розпаковування якої, уявіть собі, уходило менше хвилини. Британські конструктори створили цей трансформер для десантних військ, тож для швидкого руху поганими дорогами і бездоріжжям він отримав м’яку і цілком незалежну підвіску коліс. З моторчиком 0,650 л він хутко перевозив чотирьох осіб з легкою зброєю. Масовим цей транспорт не став, але певно, і мети у замовників такої не було.

Коротко

У кожному сегменті ринку – своя естетика. І хоча світ спеціальних армійських автомобілів важко назвати ринком, цей постулат діє і тут. При чому коли уважно придивитись, у зовнішності всіх цих зразків можна таки помітити руку дизайнера. Яка судячи з усього була професійною і успішною, адже врешті решт ці авто були затверджені замовником і випущені тією чи іншою серією.

При підготовці статті були використані матеріали "Комерційні автомобілі" та Truck1.