Справа Дубневича. Чому розслідування перетворюється на переслідування

Оголошення в міжнародний розшук без дотримання належної процедури, маніпулювання доказами, неналежно вручена підозра та кар’єрні бонуси детективу – ці обставини складаються в тривожну картину, де боротьба з корупцією може бути лише прикриттям для усунення політичних опонентів.

Аналіз стороною захисту матеріалів справи виявляє п’ять ключових міфів, створених слідством: про збитки, яких насправді не було; про експертизи, що виявились маніпуляцією; про належне вручення підозри; про міжнародний розшук, який спростували Європол та Інтерпол, і про достовірність доказів, серед яких знайдено дві різні версії одного й того ж протоколу.

Суть справи

З 2018 року НАБУ розслідує справу про нібито заволодіння державним майном в особливо великих розмірах (2,2 млрд грн) та його легалізацію. За версією слідства, Новояворівська та Новороздільська ТЕЦ, пов’язані з Дубневичем, газ, призначений для виробництва тепла для населення, використовували для генерації електроенергії, яку продавали за ринковими цінами державному підприємству "Енергоринок". На думку слідства, такі дії завдали матеріальної шкоди у сумі 2,2 млрд грн НАК "Нафтогаз України". Розслідування цієї справи правоохоронці визначають як одну з найскладніших в історії НАБУ і САП, адже матеріалів слідства назбиралося понад 350 томів.

Також в рамках справи, суд арештував обидві ТЕЦ та передав їх в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів, яке з другої спроби знайшло управителя для подальшого ведення господарської діяльності – ТОВ "Нафтогаз Тепло", засновником і власником якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Втім, попри гучні заяви слідства та значний обсяг матеріалів, окремі епізоди цієї справи містять суперечності, а ключові тези НАБУ, на яких ґрунтується обвинувачення, викликають обґрунтовані заперечення зі сторони захисту. Сама справа одразу обросла міфами, що постійно супроводжують розслідування.

Міф про майнову шкоду

Сума майнової шкоди нібито спричиненої НАК "Нафтогаз України" у розмірі 2,2 млрд гривень стала ключовою цифрою в обвинуваченні проти народного депутата.

Стаття 191 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Ключовим елементом складу цього злочину є наявність матеріальної шкоди, завданої власнику майна, а настання суспільно небезпечних наслідків є обов’язковою ознакою для кваліфікації за частиною 5 статті 191 КК. Що стосується кваліфікації за ст. 209 КК, то воно не може існувати саме по собі і повинен бути так званий предикат, тобто передумовою легалізації коштів має бути вчинений злочин, в результаті якого ці кошти були набуті.

Фінансова звітність НАК "Нафтогаз України" не містить інформації про майнову шкоду (збитки) від співпраці з ТЕЦ. Компанія демонструвала стабільні фінансові результати протягом усього періоду. Отже, відсутність документально підтвердженої матеріальної шкоди унеможливлює кваліфікацію дій за ч. 5 ст. 191 КК.

За версією сторони захисту, при обрахуванні шкоди бухгалтерська та фінансова звітність НАК "Нафтогаз України" правоохоронцями не враховувалася. За своїми природними властивостями газ однаковий для цілей виробництва як теплової, так і електричної енергії. Технологічні можливості для встановлення, з якого саме газу було вироблено ту або іншу енергію, сьогодні відсутні. Також відсутні методики розподілу природного газу за цільовим призначенням, а тому постає питання яким чином була встановлена шкода.

Маніпуляції з експертизами

Як доказ реальності завдання матеріальної шкоди (збитків) стороною обвинувачення були представлені висновки експертів.

Згідно зі статтею 84 КПК, процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні є показання, речові докази, документи та висновки експертів. Спеціалісти, на відміну від експертів, не є самостійними суб’єктами доказування – вони лише залучаються для допомоги слідчим, прокурорам чи суддям (ст. 71 КПК).

Експерт – це незалежна процесуальна фігура, яка має кваліфікацію та несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а спеціаліст – особа, яка лише допомагає у технічних питаннях та ні за що не відповідає. Саме тому довідки спеціалістів не можуть бути доказами, що неодноразово підтверджував Верховний Суд у своїх рішеннях.

Детективи НАБУ отримали довідки спеціалістів Держаудитслужби, в яких містилися цифри, що склали загальну суму збитків, які разом з матеріалами справи направили на експертизу. Перед експертом поставили питання чи підтверджуються нормативно та документально висновки спеціалістів щодо завдання матеріальної шкоди (збитків) НАК "Нафтогаз України".

Фактично замість повноцінного дослідження експерти відповідей на поставлені питання не дали, а відбулася легалізація довідок спеціалістів Держаудитслужби. Експерти лише перевірили арифметичну правильність розрахунків, не аналізуючи їх обґрунтованість.

Важливо зазначити: КПК (ч. 2 ст. 79) забороняє спеціалістам брати участь у справі, якщо вони раніше проводили перевірки, матеріали яких використовуються в цьому ж провадженні. Це означає, що працівники Держаудитслужби взагалі не мали права бути залученими до справи, оскільки їхні власні довідки стали її основою.

Це яскравий приклад правового принципу "плодів отруйного дерева" – коли первинні докази отримані незаконно, всі наступні докази, що з них випливають, також стають недопустимими.

Проте саме ці сумнівні та штучно створені "збитки" лягли в основу кримінального провадження, а надалі підозри Дубневичу та обвинувального акту.

Порушення процедури вручення підозри

Повідомлення про підозру – це ключовий момент у кримінальній справі. Саме з цієї миті людина офіційно вважається такою щодо якої здійснюється кримінальне переслідування та вона отримує право на захист та інші процесуальні гарантії.

Закон чітко визначає, як має відбуватися це повідомлення: особисто від прокурора чи слідчого. Але що робити, коли людина перебуває за кордоном? КПК передбачає спеціальні правила для таких випадків:

• якщо особа просто відсутня вдома – можна надіслати повістку за місцем роботи (ч. 2 ст. 135 КПК);
• якщо особа за кордоном – потрібно використовувати міжнародну правову допомогу або дипломатичні канали (ч. 7 ст. 135 КПК).

У випадку з Дубневичем, НАБУ було достеменно відомо, що він за кордоном (це підтверджували документи), але не скористалося жодним із законних механізмів міжнародного повідомлення.

Ще одним важливим аспектом є порушення строків виклику особи. Згідно з ч. 9 ст. 135 КПК, повістка повинна бути вручена особі не пізніше ніж за три дні до дати проведення процесуальної дії, а у разі міжнародного виклику цей строк становить не менше шістдесят діб (ч. 1 ст. 566 КПК).

Однак, для виклику народного депутата Я. Дубневича, детектив НАБУ спрямував супровідний лист на адресу Апарату Верховної Ради без додержання цих строків, що означає, що Я. Дубневича навіть не повідомили належним чином про необхідність з’явитися до слідчих.

Такі порушення процедури можуть мати серйозні наслідки – якщо підозра вручена незаконно, всі подальші дії слідства можуть бути визнані недійсними.

Уявний міжнародний розшук

У листопаді 2023 року ВАКС оголосив Дубневича в міжнародний розшук, посилаючись на дані Європолу про його перебування в одній з країн ЄС. Однак згодом інформація про міжнародний розшук була спростована:

• у березні 2024 року Європол офіційно повідомив про те, що жодні дані стосовно пана Ярослава Дубневича не перебувають на опрацюванні в Європолі;
• у серпні 2024 Інтерпол у відповідь на запит адвокатів підтвердив, що Ярослав Дубневич не є особою, щодо якої було надано повідомлення про розшук.

Згідно з українським законодавством, для міжнародного розшуку НАБУ мало звернутися до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Нацполіції, який є офіційним представником України в Інтерполі. Цей підрозділ повинен був надіслати запит до Генерального секретаріату Інтерполу.

Однак винесена детективом НАБУ постанова про міжнародний розшук, вочевидь не була реалізована через міжнародні канали.

І хоча у 2023 році ВАКС оголосив Дубневича в міжнародний розшук нібито на підставі інформації з Європолу. У 2024 році і Європол, і Інтерпол офіційно спростували цю інформацію, підтвердивши, що розшук не оголошувався.

Такі дії підривають довіру до правової системи України та її взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями.

Дві версії одного протоколу

Захист виявив серйозне порушення – існування двох різних версій одного й того ж документа. Протокол огляду руху коштів, складений детективом НАБУ Маркіяном Слоневським у 2023 році, згодом "виріс" з 99 до 186 сторінок.

У 2023 році слідство використало одну версію протоколу для арешту майна. А в 2024 році, в іншому судовому засіданні щодо арешту майна в тій самій справі, з’явилася вже інша версія – вдвічі більша за обсягом та часом її завершення.

Ймовірно мало місце внесення посадовою особою завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів та використання такого документа у суді, що на думку захисту, може містити ознаки вчинення окремими представниками органу досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 (Службове підроблення) та ст. 384 (Введення в оману суду) Кримінального кодексу.

Якщо суд підтвердить факт фальсифікації, це може призвести до скасування всіх рішень, прийнятих на основі цих матеріалів.

Конфлікт інтересів і політичний підтекст

Справа Дубневича оголила серйозні проблеми в роботі антикорупційних органів. Численні процесуальні порушення змушують замислитись: це боротьба з корупцією чи переслідування з іншими мотивами?

Привертає увагу і обставина того, що детектив НАБУ О. Риковцев, службовою запискою якого було ініційовано внесення відомостей до ЄРДР за ознаками зокрема складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК в діях народного депутата Дубневича Я.В., згодом отримав високу посаду в "Укрзалізниці" – компанії, яка є потерпілою в іншій справі проти того ж депутата.

Такий конфлікт інтересів – коли ініціатор справи отримує кар’єрні бонуси – може поставити під сумнів неупередженість усього розслідування.

З огляду на всі порушення, справа більше схожа на спробу усунення незручного політичного гравця, ніж на законне кримінальне переслідування.

Ширші наслідки для правової системи

Справа Дубневича підіймає тривожні питання: чому слідство допустило стільки порушень? Чому докази підганялися під заздалегідь визначене обвинувачення? Хто стоїть за цією справою і з якою метою?

Без чесних відповідей на ці запитання антикорупційні розслідування ризикують перетворитися на інструмент політичного тиску.

Наразі офіційної оцінки дій детективів з боку компетентних органів ще не було, а всі виявлені порушення є позицією та версією захисту, яка ще бути доводитись в суді.

Найбільша небезпека полягає в тому, що методи, застосовані в цій справі – докази, достовірність яких оскаржується захистом, формальні експертизи, міжнародний розшук, який не підтверджується міжнародними організаціями – можуть стати шаблоном для інших проваджень.

НАБУ створювалося як незалежний орган боротьби з корупцією, але такі дії підривають довіру до всієї антикорупційної системи та судових рішень, що ґрунтуються на матеріалах антикорупційних органів.

Виникає обґрунтоване побоювання: чи не використовуються в Україні антикорупційні розслідування як спосіб усунення політичних конкурентів?