Як СРСР підірвав ядерну "мирну" бомбу на Донбасі та Харківщині і приховав це

"Проєкт Факел"

Метою цих небезпечних експериментів було вирішення різноманітних господарських завдань, але їхні наслідки для довкілля та людей залишалися засекреченими.

Перший промисловий ядерний вибух на території Української РСР під кодовою назвою "Факел" відбувся 9 липня 1972 року на Харківщині. Місцевість - 3 км від села Хрестище Красноградського району Харківської області.

Причиною став аварійний викид газоконденсату під час буріння нової свердловини. Тиск газу сягав близько 400 атмосфер, що призвело до загибелі двох інженерів, скинутих з верхньої площадки бурової вишки.

Влада вирішила використати ядерний вибух, щоб заглушити цей "факел" (фонтан) газу. Ядерний пристрій потужністю 3,8 кілотонни було закладено на глибині 2483 метри.

Які були наслідки

За 20 секунд після вибуху з кратера навколо свердловини вирвався потужний газовий фонтан, змішаний із породою, а потім утворилася грибоподібна хмара.

Експеримент виявився невдалим - загасити викид газу за допомогою вибуху не вдалося. Факел гасили ще кілька місяців стандартними методами.

Місцеві жителі повернулися до своїх домівок через 30 хвилин після вибуху, але в багатьох будинках були вибиті шибки та зруйновані стіни. Піддослідні тварини у спецзонах загинули. Інформація про радіаційне забруднення була засекречена.

"Проєкт Кліваж"

Другий "мирний" ядерний вибух, відомий як "Об'єкт Кліваж", відбувся 16 вересня 1979 року в Донецькій області, на шахті "Юний комунар" ("Юнком") в місті Бунге (на той час Юнокомунарівськ).

Заявленою метою було зниження кількості раптових викидів вугілля та газу в процесі обробки вугільного пласта, що підвищило б безпеку шахтарів.

Ядерний заряд потужністю 0,3 кілотонни був закладений у свердловину на глибині 903 метри. Це було приблизно в 50 разів менше, ніж бомба, скинута на Хіросіму.

Якими були наслідки

Після вибуху вугілля в шахті видобували ще протягом 23 років. Про можливі радіаційні впливи на робітників та навколишнє середовище офіційно не згадувалося.

Проте, зараз ця зона викликає серйозне занепокоєння. Під час вибуху там була створена підземна "скляна капсула" на глибині 900 метрів, яка стримувала 93% радіаційних продуктів.

У 2018 році окупаційна влада в Донецьку припинила дренажні роботи на шахті, що створює ризик затоплення об'єкта "Кліваж".

Вчені вже зафіксували, що сумарна концентрація радіонуклідів у водоносних горизонтах прилеглої території при заборі на відстані 5 км від шахти становить 20-34*10³ Бк/кг, що свідчить про те, що заражена вода дісталася горизонтів питного водопостачання.

Це може призвести до масштабної екологічної катастрофи, забруднивши басейни річок Сіверський Донець, Кальміус та Азовське море.

Ціна секретності - уроки "мирних" ядерних вибухів

Історії "Факела" та "Кліважу" є яскравим прикладом того, як радянська влада нехтувала безпекою та приховувала інформацію про потенційно небезпечні експерименти.

Ці "мирні" ядерні вибухи, що проводилися без належного інформування населення та довгострокового моніторингу, стали прихованими екологічними бомбами сповільненої дії.

Відкриття цих фактів підкреслює важливість доступу до правдивої інформації, уроків минулого та необхідність міжнародного контролю над подібними технологіями, щоб уникнути трагедій у майбутньому.