Ігор Копитін: Україна виробляє понад третину озброєння для ЗСУ, і цей показник лише зростатиме

Про те, як стати незалежними від постачання зброї зі США та чому важливий розвиток власної оборонної промисловості, в інтерв'ю РБК-Україна розповів народний депутат, голова підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігор Копитін.

Безпекові ризики, що постали перед Україною ще 2014 року, а три роки тому посилилися через повномасштабне вторгнення РФ, стали головною причиною різкого зростання державних видатків на оборону. Водночас це значно посилило роль вітчизняних компаній ВПК у боротьбі України за незалежність і суттєво збільшило частку оборонного сектору в загальному економічному розвитку країни.

Якщо на початку повномасштабного вторгнення Україна була змушена завозити з-за кордону багато зброї та систем, потрібних для захисту країни від агресора, то вже в 2023–2024 роках власні підприємства ВПК значно збільшили виробництво снарядів, дронів, артилерійських систем.

У Міноборони повідомляли, що за 2023–2024 роки українське виробництво артилерійських систем збільшилося втричі, бронетранспортерів — уп’ятеро, протитанкової зброї — удвічі, а боєприпасів — у 2,5 раза. Тим часом минулого року виробничі потужності української дронової індустрії зросли майже вдесятеро проти 2023 року: за даними Мінцифри, інвестиції в дронову індустрію досягли 50 млн доларів у 2024 році проти 5 млн доларів у 2023-му.

Уже не таємниця, що Україна спроможна виробляти сучасну зброю, зміцнювати власний оборонний комплекс, збільшувати обсяги виробництва та залучати масштабні інвестиції в галузь.

Що означає оборонна промисловість для України нині, яким є внесок ВПК у ВВП країни, з якими викликами стикаються оборонні підприємства та якої підтримки потребують, РБК-Україна поговорило з народним депутатом, головою підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігорем Копитіним.

— На вашу думку, що сьогодні для України означає власний військово-промисловий комплекс?

— Звісно, ВПК для України — це шлях до самостійності, самодостатності, шлях до миру в широкому розумінні. Я процитую слова президента Володимира Зеленського: "Лише Україна й українці мають вирішувати власну долю".

Наші підприємства сектору ВПК — це основа нашої незалежності, це гарантія забезпечення потреб Збройних сил України, це наша сила й наші можливості. І річ не просто в здатності розвивати та масштабувати виробництво зброї, а й у планах налагодити майбутній експорт, що, поза сумнівом, має надважливе значення як для зростання ВВП України, так і для забезпечення стабільності валютного ринку країни.

Я впевнений: розвиток власного військово-промислового комплексу — це запорука досягнення стабільного миру в Україні, а також суттєва підтримка економічного розвитку.

— Чи може саме ВПК стати основою для розвитку української економіки?

— Оборонно-промисловий комплекс уже нині є одним із найважливіших сегментів у формуванні нашого ВВП — минулого року орієнтовна частка цієї промисловості перевищила 3 % українського ВВП. За співвідношенням військових витрат до ВВП Україна посідає перше місце у світі: 37 % ВВП країни та 58 % держвидатків.

Проте, на жаль, ми досі спрямовуємо значні бюджетні витрати на іноземні озброєння — минулого року витратили 5 млрд доларів. Погоджуюся з думкою міністра економіки Юлії Свириденко — ці кошти важливо було б спрямувати на власний оборонний комплекс, що стало б значною підтримкою і галузі, і економіки загалом.

— Як саме оборонна галузь може допомогти розвитку української економіки?

— Роль ВПК в економіці зростає, адже оборонна промисловість — це не лише виробництво дронів, снарядів, систем, транспорту. Це збільшення робочих місць, сплата податків, інвестиції в інфраструктурні проєкти, залучення інвестицій у нові виробництва. Усе разом це дає масштабний поштовх економічному розвитку, і роль ВПК нині складно переоцінити.

Звісно, оборонна промисловість створює замкнені цикли виробництва — завдяки підприємствам сектору зростає попит на металургію, ІТ-галузь, логістику. Інвестиції у ВПК мають ширший мультиплікативний ефект — вони сприяють розвитку суміжних галузей.

Наприклад, збільшення виробництва броньованих машин, артилерійських систем і боєприпасів сприяє зростанню внутрішнього попиту на сталь та інші метали. Водночас є вплив і на освітній сектор, адже університети розширюють програми для підготовки фахівців у галузі оборонних технологій, авіації, кібербезпеки та дронобудування. Це серйозно впливає на розвиток освіти, науки й дозволяє розраховувати на інновації в різних напрямах.

— Розвиток вітчизняного ВПК стрімко зростає, але певна залежність від іноземних постачань зберігається. Що важливого можете назвати, які надбання маємо саме в українській оборонній промисловості?

— Звісно, в Україні не виробляються системи ПРО, аналогічні Patriot, а також ракети ATACMS і деякі інші види озброєнь, тож щодо них ми все ще залежимо від наших союзників і партнерів. Але вже відомий факт: на фронті кожен другий снаряд — українського виробництва. Загалом Україна виробляє понад третину озброєння, яке використовують Збройні сили, і цей показник лише зростатиме.

Ми виробляємо мінометні міни та артилерійські снаряди, гаубиці, броньовані машини, БПЛА, системи радіоелектронної боротьби, роботизовані комплекси, морські дрони й чимало іншого.

Зокрема, важливу для фронту САУ "Богдана" — українська самохідна артилерійська установка калібру 155 мм, що неодноразово довела ефективність на полі бою. Випускаємо РСЗВ "Вільха-М" — такий, як то кажуть, український аналог HIMARS, наша система, здатна вражати цілі на відстані до 110 км. В Україні налагоджене виробництво дронів-камікадзе — це уражальні безпілотники, що знищують цілі противника на відстані до 1000 кілометрів.

Самохідна артилерійська установка "Богдана" (фото: Getty Images)

Нагадаю і про наш дуже перспективний проєкт української ППО — ЗРК "Кільчень". Дуже важливо, що «"Укроборонпром" уже опанував виробництво 82-міліметрових мінометних мін, артилерійських 122- і 152-міліметрових снарядів, а також 125-міліметрових танкових снарядів.

Минулого року в Україні почали виготовляти уламкові гранати ОГ-9У до 73-міліметрової гармати 2А28 "Гром" БМП-1 та гранатомета СПГ-9. Ну й ви знаєте, про це багато говорили восени минулого року, — розпочато виробництво 155-міліметрових снарядів, це суттєва підтримка потрібних постачань на фронт, що виробляють нині на кількох державних і приватних підприємствах ОПК.

Українська ракета — вже не фантастика, а зброя, яка стала реальністю. Ракетна програма стрімко розвивається, і, окрім уже всесвітньо відомої завдяки крейсеру "Москва" розробки "Нептун", українські інженери створили далекобійну ракету-дрон "Паляниця", розробку якої завершили за півтора роки.

Зрозуміло, що один з найкращих способів протистояти російським ракетним обстрілам — це бити по носіях цього озброєння: військових аеродромах РФ, а в межах дії нашої "Паляниці" — кілька десятків російських військових аеропортів.

— Як загалом змінюються інвестиції в сектор ВПК в Україні?

— Інвестиції в оборонний комплекс впевнено й поступово зростають. За даними міністра оборони Рустема Умерова, якщо 2023 року виробничий потенціал оборонно-промислового комплексу оцінювався в 7 млрд доларів, то 2025-го цей потенціал може зрости до 20 млрд доларів, звісно, за умови залучення інвестицій.

Нещодавно міністр стратегічних галузей промисловості Герман Сметанін надав ще оптимістичніші числа: виробничі спроможності українського військово-промислового комплексу 2025 року можуть сягнути 35 млрд доларів, тоді як 2022-го цей показник становив усього 1 млрд доларів. Нині у вітчизняній оборонно-промисловій галузі офіційно працюють і створюють озброєння та військову техніку понад 800 підприємств різних форм власності.

Сектор ВПК упевнено залучає інвестиції, а зацікавлення і з боку вітчизняних, і з боку іноземних інвесторів зростає.

— Представники іноземних оборонних компаній вивчають український ринок. Чи готові вони інвестувати у виробництва в Україні?

— Український ВПК нині один з найпривабливіших у світі. І Україна вже запропонувала міжнародним партнерам декілька варіантів співпраці, серед яких — створення спільних підприємств, довготермінові контракти на 10 років і фінансові механізми — кредити й експортне фінансування. Попри війну, що триває, іноземні компанії цікавляться можливістю працювати в Україні та створювати спільні підприємства з вітчизняними виробниками.

Найвідоміший приклад — Rheinmetall. Цей німецький оборонний концерн уже отримав замовлення від українського уряду на будівництво заводу з виробництва боєприпасів; очікується, що він розпочне роботу в Україні 2026 року. Звісно, це не єдиний приклад співпраці з іноземними концернами.

Один з найвідоміших у світі виробників безпілотників — турецька компанія Baykar готується відкрити підприємство в Київській області. Baykar розраховує завершити будівництво заводу під Києвом, де працюватимуть близько 500 людей, улітку 2025 року. Цей завод вироблятиме TB2 або його варіант TB3 з більшою вантажопідйомністю.

Турецька Baykar готується відкрити підприємство в Україні (фото: Getty Images)

Загалом наша оборонна галузь уже отримала понад 1,5 млрд доларів інвестицій від різних країн, серед яких — Данія, Канада, Нідерланди, Литва, Великобританія, Швеція, Норвегія, Ісландія, США.

— Наскільки українські виробництва дронів нині цікаві іноземним компаніям?

— Думаю, нині іноземні концерни й підприємства цікавляться взагалі всіма українськими розробками, зокрема й БПЛА. Адже всі наші продукти ВПК можуть і випробовуються на полі бою, чого позбавлені більшість виробників у світі. А в українських компаній така можливість є. Вони виробляють і постачають на фронт власні розробки. Саме тому продукція нашого ВПК вельми затребувана у світі. І в сегменті виробництва БПЛА маємо багато досягнень, а потенціал експорту оцінюється на рівні понад 4 млн екземплярів на рік.

Так, нині в нас діє заборона на експорт продукції оборонного значення, але після зняття цієї заборони ми зможемо лише завдяки продажу БПЛА за кордон отримувати валютну виручку на рівні понад 20 млрд доларів.

— Що слід зробити, щоб українська оборонна промисловість розвивалася швидкими темпами?

— Я вже неодноразово про це казав, і нині повторюю: потрібно розробити комплексну стратегію розвитку вітчизняного ВПК, потрібні дієві державні програми, які б дозволили перейти від слів, планів і декларування до реальних справ.

Україні необхідна нова комплексна стратегія розвитку економіки, яка базуватиметься на новій індустріалізації. І головна роль у розвитку має бути за оборонною сферою, адже це визначальний і основний фундамент розвитку промисловості, а отже — й економічного розвитку, росту ВВП України.

Стратегію та відповідні програми й плани слід розробляти негайно. Вони мають дати відповіді на запитання, як правильно вибудувати організацію цього великого комплексного завдання, зберегти, залучити й примножити інвестиції в галузь. А також як краще розподілити державні ресурси за цієї політики, як залучати українських та іноземних фахівців. І що дуже важливо — вже зараз подумати над тим, як усунутити негативні явища та перешкоди, що заважають ефективному розвитку промисловості.

— З яких кроків потрібно починати роботу з посилення ролі ВПК в економіці?

— Варто створити в парламенті робочу групу, яка б узяла на себе підготовку законодавчої бази для імплементації стратегії. І водночас у державних структурах виконавчої влади, при уряді, при президентові, при міністерстві оборони потрібно створити відповідні органи, які займатимуться розробкою цієї комплексної стратегії.

До такої роботи необхідно залучити керівників організацій і відомств, представників бізнесу, чиє виробництво пов’язане з оборонною сферою, а також провідних експертів й аналітиків та інших профільних фахівців.

— Чи справді розвиток ОПК може посилити вплив нашої країни у світі?

— Я в цьому впевнений. Більше того — це єдиний реальний шанс зберегти суверенітет України в умовах високої невизначеності з боку США й після тієї демонстрації в Білому домі, яку ми спостерігали 28 лютого під час візиту президента Володимира Зеленського до Вашингтону на зустріч з президентом Дональдом Трампом.

У Європі, яку США, здається, збираються залишити сам на сам зі своїми безпековими проблемами, також розуміють роль ВПК, і особливо — розуміють значення української оборонної галузі. Європа готова об’єднати зусилля з нами заради безпеки і, як ніхто інший, зацікавлена в потужному українському військовому виробництві.

Що ми вже маємо на цю мить? Наші виробництва цілком покривають потребу України в таких сегментах: міномети, артилерійські системи, fpv-дрони й боєприпаси до них, водні дрони, бронетехніка. Україна активно розвиває власне виробництво боєприпасів, і за останніми даними, вітчизняні підприємства виробляють більше боєприпасів радянських калібрів, аніж усі разом взяті західні партнери.

Щоб посилити роль ВПК України у світі, потрібне продовження впевненого зростання цієї галузі, продовження збільшення обсягу інвестицій, потрібне залучення надійного й тривалого фінансування підприємствами оборонної сфери. І, звісно, слід знайти надійні джерела фінансування підприємств оборонного сектору, необхідно активно співпрацювати з західними партнерами, зокрема й у використанні прибутку від заморожених російських активів, щоб інвестувати кошти в розвиток українського ВПК.

Після завершення в Україні активних бойових дій український оборонний сектор здатен стати аналогом тайванської мікроелектронної промисловості — стратегічно важливою галуззю для Заходу. Прямий внесок цієї галузі у ВВП України вже найближчого року може перевищити 5 % річного ВВП України.