Хатія Деканоїдзе: Ми не можемо допустити, щоб Грузія знову повернулася на російську орбіту

Вже місяць у Грузії тривають масові вуличні протести, пов'язані зі спробами влади ухвалити законопроект "про прозорість іноземного впливу". Його суть збігається з аналогічним російським законодавством про "іноземних агентів", яке стало в РФ ефективним методом боротьби з будь-яким інакодумством.

Грузинська опозиція і протестувальники. головною силою яких є молодь, вважають, що Тбілісі збирається піти шляхом Москви, утискуючи громадянське суспільство і неурядові організації, що особливо важливо у світлі запланованих на жовтень парламентських виборів. У ширшому контексті дії влади називають спробою повернути Грузію в орбіту російського впливу та зірвати євроінтеграцію країни. Законопроект "про іноагентів" жорстко розкритикували в Євросоюзі та США, але до конкретних заходів справа поки не дійшла.

У нинішніх грузинських протестах українці можуть побачити багато аналогій з подіями Революції гідності: силовий розгін мирних акцій, використання "тітушок" і навіть свій "антимайдан" – мітинг влади на підтримку скандального закону. На ньому, зокрема, виступив олігарх, екс-прем'єр, засновник та почесний голова правлячої партії "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі, якого опозиція називає реальним правителем Грузії.

У розмові з РБК-Україна опозиціонер Хатія Деканоідзе наголошує, що протестувальники хотіли б уникнути жорстких сценаріїв – але каже, що протести мають продовжуватися.

– Завтра має відбутися остаточне ухвалення законопроекту про іноагентів. Що може бути далі та які вимоги протесту? Тобто йдеться лише про цей закон чи, як в Україні під час Революції гідності, протестувальники вже перейшли до вимог відставки влади як такої?

– Завтра буде третє читання, і після цього вже президент ветуватиме законопроект. А після цього вже процедура подолання вето, я гадаю, це буде на початку червня. Така легальна процедура.

Протести тривають. Серед вимог: "ні російському закону!" і "ні російському уряду!" або "ні російському режиму!". Це важливо.

Але найголовніше, щоб ви розуміли, тут уряд у Грузії нічого не вирішує, тут Іванішвілі все вирішує, його ставленики. І найголовніше, щоб ми дійшли до виборів, демократичних виборів без цього закону. Бо якщо прийматимуть цей закон, то це означає, що Іванішвілі хоче елімінувати все громадянське суспільство, всі НУО.

Так само ті люди, які вийшли на вулицю і кажуть "ні російському закону!", вважають "ні російському режиму!".

Я думаю, що протести продовжуватимуться, вони виростають. Сьогодні вже всі інститути та університети приєдналися до протесту, студенти вийшли в Батумі, Кутаїсі, інших містах. І це дуже важлива новина, тому що до того студенти так масово ніколи не виходили.

– Ви не вважаєте за можливу зміну влади революційним шляхом, як це було в Україні 2014-го, чи шляхом проведення дострокових виборів?

– Дострокові вибори вже неможливі, бо 6 місяців лишилося до виборів.

Навіть якщо вони протягнуть закон, то вони дуже слабкі, бо стоять лише на поліції та адміністративному ресурсі. Тож думаю, що треба, щоби протести тривали. Це дуже важливо. І я думаю, що вибратися з цієї ситуації Іванішвілі не зуміє, не зможе.

– У лютому 2014 року в Україні дедалі жорсткіші дії міліції призвели до спалаху протестів та зміни влади поза всякими виборами, просто явочним порядком. Такий сценарій ви бачите ймовірним?

– Ми намагатимемося, щоб не було такого жорстокого сценарію. Усі люди в Грузії дуже стривожені. Але найголовніше, треба розуміти, що в нас іншого вибору немає, окрім протестів та маніфестацій. Ми не можемо допустити, щоб Грузія знову повернулася на російську орбіту. І ми не можемо допустити, щоб ми втратили країну. І наше покоління, і нове покоління.

Деескалації Іванішвілі не робить, уряд не робить. У нас протести мирні. Тому вся відповідальність лежить на уряді.

– Як ви оцінюєте реакцію з боку Європейського союзу і яких дій ви хотіли б бачити від ЄС прямо зараз? Як вони повинні допомогти вам?

– Я думаю, що найважливіше – запровадити санкції проти 83 депутатів більшості, Іванішвілі та тих людей, які проти конституції Грузії. Це перше. І друге, щоб вони дуже відкрито сказали, що з "Грузинською мрією", з Іванішвілі Грузія до Євросоюзу не увійде. Ще є розмови про призупинення безвізового режиму, скасування статусу кандидата в ЄС.

Сполучені Штати теж мають запровадити санкції, бо дуже багато родичів, дітей тих депутатів, які голосують за російський закон, навчаються у Штатах та Європі.

– Грузія є економічно залежною від Росії, яка купує багато ключових грузинських товарів, і, відповідно, це дає росіянам механізм впливу, яким історично Росія дуже любила користуватися, вводячи ембарго на різні грузинські товари. Чи є альтернативний за ефективністю механізм впливу на ситуацію у Євросоюзу? Ви сказали про політичні заходи, а в економічній сфері щось може бути зроблено?

– Я вважаю, що політичні заходи – це дуже важливо. І санкції у вигляді заборони на в'їзд для депутатів (які голосують за закон про іноагентів - ред.), не можна, щоб вони вільно пересувалися Європою та Сполученими Штатами. Я вважаю, що цього буде достатньо для грузинського народу, щоб народ розумів, що є якісь заходи від Євросоюзу, жорсткі заходи, бо до цього лише були заяви.

Протести у Тбілісі (фото: Getty Images)

– Події останніх тижнів, коли розпочалися масові протести проти законопроекту, якось вплинули на ядерний електорат "Грузинської мрії", вони змінили електоральну картину?

– Звичайно. Я думаю, що ті люди, які ще вагалися щодо того, що Іванішвілі проросійський, зараз уже дуже точно розуміють, що він проросійський.

– А якийсь російський слід помітний у поточних подіях?

– Я впевнена, що у Іванішвілі стратегічні радники – росіяни. Я точно у цьому впевнена. Що стосується інфільтрації, то поки що це незрозуміло. Але я впевнена, що інфільтрація велика, звичайно, у вигляді спецслужб, які понаїхали до Грузії.

– Протест загалом досить горизонтальний, немає якогось одного лідера, тим більше серед політикуму, це так?

– Немає. Це дуже горизонтальний протест. Це добре, бо пропаганда може дуже легко дискредитувати одного лідера чи двох. Так що дуже важливо, що молоді люди, активісти та студенти займають основну сцену, важливо зберегти протест у цьому вигляді.