Феномен "Дніпра": чому за кордоном люблять мотоцикли КМЗ

Фотографії з приватних майданчиків у прикордонній зоні країн, з якими межує Україна, можуть здивувати навіть бувалого байкера: на майданчиках – десятки важких мотоциклів явно українського походження. "Касіки", МТ, "Дніпри" останніх поколінь. Здебільшого підтоптані, але чимало у непоганому стані, зовсім не унікальні, масові і багатотиражні, не ретрораритети – для чого вони потрібні європейцям?

Чому саме "Дніпри"

Насправді, мотоцикли так званого важкого класу типу МТ (мотоцикл тяжелый) та іхні попередники лінійки "К" не здаються раритетами тільки нам, тим, хто ще учора бачив їх на дорогах. З точки зору мешканців розвинених країн це як мінімум жива репліка – виріб, який собою відтворює якісь давній зразок.

Важкі мотоцикли з боковим причепом – коляскою, так звані "касики", МТ та "Дніпри" виробництва Київського мотозаводу свого часу були дуже популярні в Україні. І вони фактично мало не всі роки випуску (1951 – 2012 рр.) були ні чим іншим як репліками, бо аж до останнього мало чим відрізнялися від свого прототипу – німецького BMW R71 зразку 1935 року.

На додачу особливого шарму цим серйозним машинам надає рідкісний на сьогодні тип компонування двигуна об'ємом 0,75 і 0,65 л – опозитний, з циліндрами, які розташовані горизонтально і працюють назустріч один одному.

Куди везуть "Дніпри"

З цих двох причин К-750, К-650 КМЗ, МТ "Дніпро" в наші дні цікаві фанатам мототранспорту – колекціонерам, байкерам, мандрівникам, екстремалам усього світу. Гроші, за які вони можуть придбати ці старі "опозити" в українських власників, за європейськими поняттями є сущими копійками. Натомість вони отримують цінний матеріал для побудови кастомних байків, реплік, реставрації мотоциклів "в оригінал" чи стилізацій у вінтажному дусі. В першу чергу цінуються ранні мотоцикли серії К-750 з нижньоклапанними двигунами, версії КМЗ з важельною передньою підвіскою та модифікації МТ-12 і МТ-16 з двома ведучими колесами.

Для майстерень кастомайзингу і тюнінг-ательє український вторинний ринок зручний невисокими цінами та широким вибором екземплярів, бо у нас і сьогодні можна купити як М-72 1950-х років в комплектному стані, так і пізні версії військових комплектацій МВ (мотоцикл военный) з нижньоклапанним мотором та з ведучим колесом коляски.

 Для українських споживачів ці мотоцикли – всього лише звичайні уживані транспортні засоби, геть непрактичні через надмірний апетит двигуна і дефіцит якісних запчастин. При тому що в більш розвинених сусідніх країнах такі мотоцикли цілком офіційно потрапляють до класу ретро з відповідним додатком до цінника.

Ще один суттєвий аспект, який знижує ціну і розширює пропозицію – той факт, що багато старих опозитників в Україні мають проблеми з документами. Тобто техпаспорт найчастіше вони мають, але живого юридичного власника – ні. Відтак, узаконити такий транспортний засіб в нашій країні офіційно неможливо, при тому що у багатьох європейських країнах цей момент не має значення, бо ретротехніка там проходить за окремою категорією і навіть отримує особливі ретро-номери.

Коротко

Якщо ви, начитавшись про цікавість іноземців до наших байків, схочете придбати і собі такого, маємо вас попередити про один нюанс. У "Дніпра" та його побратимів з київської когорти опозитників є чимало звабливих переваг, проте зважте на те, що в них є інший, зворотній бік. Купивши собі К-750 чи більш свіжий МТ, будьте готові пережити легке розчарування. Коли ви почнете їздити на омріяному байку, з’ясується, що в користуванні він не настільки хороший.

Він буде важко заводитися, ламатись у кожному виїзді, споживати по цілому баку бензину і весь час потребувати якісних запчастин і регулювань. Проте, це нормально для будь-якої ретротехніки, тим більше що сам дідусь "Дніпро" ніколи не був ідеальним як повсякденний транспорт. І при тому в наш час, маючи гроші і час, цілком реально зробити цей мотоцикл придатним до використання у вигляді транспорту вихідного дня – так, щоб кожна поїздка приносила максимально позитивні враження.

При підготовці статті були використані матеріали Autocentre та Motor.