З двигунами від винищувачів та вертольотів: підбірка унікальних гоночних авто з Харкова

Чому саме Харків, треба розбиратися окремо, але факт: починаючи з середини минулого століття саме тут один за одним створювалися спеціальні швидкісні боліди. "Авангард" Івана Помогайла, "Шахтар" Георгія Попова, "Харків-Л" Едуарда Лорента, "Харків" Володимира Нікітіна... Їхнім логічним продовженням стала ціла серія автомобілів ХАДІ – Харківського автомобільно-дорожнього інституту, точніше, створеної при ньому ЛСА – Лабораторії швидкісних автомобілів. Серед них є реалізовані проекти, які вражають і сьогодні. Про найцікавіші на наш погляд ми розповімо сьогодні.

ХАДІ-1

Первісток харківського вузу побудували 1952 року за дипломним проектом одного з студентів. В технічному плані нічого особливого – зварна трубчаста рама, 2-циліндровий двигун М-72, дюралюмінієвий  корпус. Але це був автомобіль, побудований з чистого листа за усіма конструкторськими канонами. Між іншим, автор проекту Лев Кононов в офіційних заїздах 1952 – 1953 рр. встановив на "ХАДІ-1" український (тоді казали республіканський) рекорд швидкості – 146 км/год на дистанції 1 км зі стартом з ходу.

ХАДІ-4

Рекордно-гоночний автомобіль,  створений у 1962 – 1963 рр., мав 3,0-літровий двигун власної конструкції на 200 к.с. потужності. Обтічний склопластиковий кузов ховав під собою оригінальну раму і спеціальну підвіску. А ось особливих швидкісних шин на той час в країні не існувало, і під час третього рекордного заїзду одне колесо зруйнувалося, спричинивши важку аварію. Проте, пілот і конструктор Володимир Нікітін вижив, а рекорди двох попередніх заїздів були зафіксовані:

• На дистанції 1 км з ходу – 270 км/год;
• На дистанції 5 км з ходу – 251 км/год.

Понівечений ХАДІ-4 хоча і згорів на далекому озері Баскунчак, на основі його креслень були побудовані наступні, більш досконалі моделі.

ХАДІ-7

Швидкісний автомобіль, створений в 1966 році, поставив чотири всесоюзних рекорди, хоча повністю свій потенціал продемонструвати так і не зміг – в усій великій тодішній країні не знайшлося місця, де б він міг розвинути свої проектні 400 км/год. Сухе солоне озеро Баскунчак на той час вже не могло приймати рекордні заїзди, а довжини злітно-посадкових смуг було замало. На ХАДІ-7 використовувався газотурбінний двигун ГТД-350 від гелікоптера Мі-2, потужністю 400 кінських сил. На відрізку аеродрома в Чугуєві 1966 року "сімка" розвинула 320 км/год на дистанції 1 км, стартувавши з місця. Це була явно не межа для даного боліда, але попри все ХАДІ-7 називають найуспішнішим проектом Володимира Нікітіна.

ХАДІ-9

Певно, найекстремальніший автомобіль студентського КБ – його заявили як надзвуковий. Він був настільки складний, що навіть за достатнього фінансування будувався протягом дев’яти років, у 1969 – 1978-му. Двигун у ХАДІ-9 турбореактивний з тягою на форсажі 3800 кгс (від винищувача МіГ-19), рама просторова, кузов – склопластиковий.  Чотири колеса розташовані за літаковою схемою, на перших випробуваннях вони мали гумові шини, але в кінцевому варіанті стали суцільнометалевими – шин для запланованої швидкості у 1000 км/год не знайшлося. Випробування на аеродромах та на ділянках озера Баскунчак показали, що швидкість 700-800 км/год цілком реальна, але випробовувати цю наземну ракету на форсажі не вдалося через відсутність підходящої траси. Побачити ХАДІ-9 можна у художньому фільмі “Швидкість”.

ХАДІ-13Е

Не перший електромобіль від харківських студентів, і не останній, але ми обрали цю модель 1976 року тому, що вона дуже цікава зовні, а ще створена на тому ж шасі, що й вищеописана реактивна "дев’ятка". Під склопластиковою оболонкою розміщено 24-вольтна батарея і 30-кіловатний двигун. Ракетоподібний електромобіль відзначився трьома “електромобільними” рекордами, зокрема, розвинувши швидкість 161,5 км/год на дистанції 1 км зі стартом з ходу. Знавці кажуть, що 450-кілограмовий ХАДІ-13Е і сьогодні залишається найшвидшим електромобілем у категорії до 500 кілограмів.

ХАДІ-29

Оскільки з 1984 року в країні не влаштовувалися заїзди на рекорди швидкості, Лабораторія швидкісних автомобілів ХАДІ змінила вектор своїх розробок. Студентське КБ почало розробляти автомобілі для змагань, у тому числі для кільцевих перегонів. Побудований у 1991 році ХАДІ-29 відносився до формули 1600 (Е 8). Окремі системи боліда створювалися як дипломні проекти майбутніх інженерів – студентів Харківського автодорожнього інституту, зокрема, несуча система, трубчаста просторова рама, підвіска. Навіть такі складні і відповідальні агрегати, як коробка передач і кермовий механізм були виготовлені спеціально, спільно з харківськими підприємствами. Вражає двигун, створений на основі 1,6-літрового “вазівського” мотора – замість штатних 80 к.с. після усіх допрацювань він видає 140 к.с. (при 7800 об/хв) і обертовий момент 165 Н/м (при 6500 об/хв). У 1990-ті – на початку 2000-х  ХАДІ-29 зібрав величезну колекцію кубків на етапах Чемпіонату України.

Якщо коротко

На погляд сучасного автомобіліста ці машини можуть здаватись незрозумілими і дещо сумнівними. Але зробіть знижку на тогочасну добу і зважте, що із згаданих 42-х республіканських і всесоюзних рекордів швидкості ХАДІ 16 перевищували світові досягнення – тобто по суті це були світові рекорди. Між іншим, лабораторія ЛСА при Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті працює і в наш час, а деякі з описаних тут моделей дбайливо зберігаються у стінах вузу.