Чому сталінський режим теж відповідальний за злочини Голокосту: пояснення історика

Історик Анатолій Подольський пояснив, що існував конфлікт між офіційною пам'яттю та родинною. Офіційна пам'ять обмежувалася подіями, такими як Жовтнева революція та битва під Сталінградом, тоді як у родинній пам'яті зберігалися спогади про Голокост, Голодомор та інші трагічні злочини.

"Поступово зрозумів, що підлітком я жив у брехливій країні. Зараз нам важливо зрозуміти, що Росія під час сучасної війни так само хоче нас повернути в Сибір, в ГУЛАГ, в концтабір, повернути нас в брехню", - наголосив історик.

Коли в країнах, окупованих нацистами, люди стали жертвами Голокосту, комуністичний режим в Радянському Союзі замовчував ці злочини, що стало катастрофічним для багатьох.

Від 1939 до 1941 року радянська пропаганда мовчала про геноцид євреїв у Німеччині та на окупованих територіях. Це мовчання стало співучастю сталінського режиму у Голокості, адже багато єврейських родин в Україні, зокрема в Києві, не знали, що вони стали жертвами німецької агресії.

Вони не евакуювалися вчасно, не мали інформації про загрозу, оскільки сталінська влада приховувала ці факти. Після Другої світової війни, коли Радянський Союз став одним із переможців, комуністичний режим мав би бути притягнутий до відповідальності за свою роль у цих подіях, однак цього не сталося.

"І тоді євреї потрапили під латентний радянський антисемітизм. І боялися приходити на місця, де були вбиті їх близькі, боялися своїм дітям про це відповідати. Уявіть собі, навіть в 1991-1992 роках мої близькі боялися туди йти", - зазначив історик Анатолій Подольський.

У той час, коли почали з'являтися архівні документи, виявилося, що радянська влада видавала спеціальні вказівки для міліції, щоб не дозволяти "особам єврейської національності" наближатися до Бабиного Яру - одного з місць масових розстрілів євреїв у Києві.