300 бойових вильотів і прорив на Азовсталь. Презентували книгу про видатного льотчика ГУР

Один з найдосвідченіших льотчиків. В Києві згадували Віталія Пляку

Проєкт ГУР МО України "Видатні розвідники" покликаний зберегти і популяризувати історію української боротьби проти окупантів РФ, а також історії та подвиги українських Героїв для майбутніх поколінь.

Це проект про людей, які здійснили і здійснюють подвиги, щоб захищати нас з вами, захищати Україну від окупантів, які прийшли на нашу землю, розповідає представниця ГУР МО України і автор проекту Ольга Мосьондз.

"І сьогодні ми розповідаємо про ще одного героя України, розвідника. Про одного з найпрофесійніших і найбільш досвідчених льотчиків України, який служив у нашому підрозділі. І, на жаль, загинув у небі над Сумщиною, виконуючи завдання з відсічі окупантам", – каже вона.

Віталій Пляка – Герой України, підполковник, військовий пілот ГУР МО України. Народився 6 червня 1971 року на Харківщині, у родині військового. Тож не дивно, що і для себе обрав цю професію.

У 1996 році брав участь у миротворчій місії ООН у місті Кліса (колишня Югославія) у складі бойової ескадрильї вертольотів Мі-24. З 2010 по 2022 рік працював у складі українських та міжнародних авіакомпаній, виконуючи небезпечні місії на гвинтокрилі Мі-8 в Афганістані, Малі, Сомалі, Південному Судані та ДР Конго.

За час війни РФ проти України здійснив понад 300 бойових вильотів: був серед тих, хто прорвався в окупований росіянами Маріуполь, доставляючи провізію та евакуйовуючи поранених захисників Азовсталі, брав участь у Харківському контрнаступі та інших операціях, про які, за словами представників ГУР, публічно можна буде розповісти вже після війни.

Знайомство з дружиною і робота пілотом

Віталій дуже любив свою справу, любив небо. Він ніколи не хотів залишатися на одному місці. Йому постійно хотілося чогось надзвичайного, згадує дружина Героя Оксана Пляка.

"Колись він служив в Конотопі льотчиком-інструктором, то підійшов до мене і сказав, що хоче бути льотчиком-випробувачем. Але для цього треба було їхати до Криму, там був центр підготовки. А у мене було налагоджене життя, робота, дитина, на другу дитину чекали. Але я сказала: "Якщо ти хочеш, то  ми збираємось". Я підтримала його, ми поїхали, і там він ще більше реалізувався як професіонал. Потім він працював приватним пілотом. Зокрема, в країнах Африки", – каже вона.

Також Віталій якось сказав дружині, що хоче вчити англійську мову. Хоча в нього вже була гарна робота, він постійно хотів рости над собою.

"Він зранку, ще до роботи, підіймався і їхав на курси, навчався. Потім йшов на роботу. Завдяки цьому і таким своїм зусиллям в англійській мові він отримав гарні навики", – додає Оксана Пляка.

Вона згадує, що познайомилася зі своїм чоловіком на танцях, коли ще була студенткою. Її майбутній чоловік прийшов туди зі своїм другом. Йти спершу навіть не планував: вирішив сходити просто за компанію. Але, як він пізніше розповів, щойно побачив – вирішив, що неодмінно треба з нею знайомитися.

Наступного дня він розпитував друзів про неї. Вона навіть не підозрювала, що він військовий льотчик. Якось він несподівано запросив Оксану в гості.

"Ми прийшли до нього в гості, пили чай, гортали фотоальбоми. І я випадково побачила, що він у військовій формі. Запитала: "Ти військовий, ще й льотчик"? Він спокійно відповів "Так". У той момент у мене щось змінилося в серці. Це була повага до нього, до його професії, до того, ким він був. Він виявився дуже привітним, приємним, справжнім чоловіком. Так ми продовжили знайомство",– згадує вона.

Через досить короткий час Віталій запропонував їй вийти заміж. Пара була разом

"Я казала: "Яке весілля? Я ще молода, мені вчитися треба, а ти - військовий!  Але він не відступав. Я спочатку вагалася, а потім зрозуміла – це доля", – каже жінка.

Пара провела пліч-о-пліч 23 роки.

Служба в ГУР, Харківський контрнаступ та Азовсталь

24 лютого 2022 року, коли РФ розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну та вже наближалася до Києва, Віталій Пляка пішов до військкомату та став до лав Армійської авіації Збройних Сил України, не сумніваючись, що його досвід військового льотчика буде потрібним на фронті.

Коли почалася повномасштабна війна, у Віталія якраз мало бути чергове відрядження за кордон. Йому зателефонували і сказали, що через обмеження виїзду під час дії воєнного стану поїхати працювати він вже не зможе, згадує Оксана Пляка.

"Він сказав, що треба стати на захист України, і що він просто повинен це зробити. Пішов в ТЦК, його взяли, правда з другого разу. Так знову почалася його служба", - зауважує дружина.

Під час широкомасштабного вторгнення Віталій виконував одні з найскладніших завдань. Зокрема, проривався на Азовсталь, куди доставляв продукти харчування і боєприпаси захисникам та забирав звідти поранених.  Неодноразово виконував завдання на "нулі" та у глибокому тилу ворога.

Ольга Мосьондз згадує, як спілкувалася з тодішнім його командиром про Віталія. Командир казав, що під час вильотів на Азовсталь вертольоти були дуже великою ціллю для ворога, які могли в будь-який момент збити.

"І тому тоді всі поспішали, щоб вирушити назад. Якраз були поранені дуже складні, лежачі, було дуже важко вантажити на борт. Але Віталій сказав: "Хлопці, не хвилюйтесь, не поспішайте. У нас є час, ми будемо стільки, скільки потрібно. Якщо я сюди заїхав, то точно вас вивезу". І в цьому був, як казав командир, весь Віталій. Він міг переживати, міг хвилюватися, але коли почав щось робити, він вже знав, що він це завершить. І все буде успішно. Так і сталося", – каже Ольга Мосьондз.

Автор проекту "Видатні розвідники" в процесу підготовки буклету спілкувалася з багатьма колегами і побратимами Віталія. Кожен із них казав, що він завжди був тією людиною, на яку можна покластися, з якою можна порадитися.

"Він завжди піднімав настрій, щоб у нього не було на душі. Він був завжди веселий. А зараз друзі згадують його кажуть, що дуже велика порожнеча на душі. Тоді його поради, настрій і гумор сприймалися як належне, а зараз цього дуже не вистачає. Хочу сказати усім нам, що ми маємо оцінувати тих, хто зараз захищає Україну. Треба зберегти пам'ять про захисників для майбутнього покоління, щоб наші діти могли виховуватися, беручи приклад зі справжніх героїв", – додає Ольга.

За її словами, це тільки одна з частин тієї книги, в яку будуть зібрані історії героїв України, героїв, які захищали Україну.

"На жаль, багато хто захищав нас ціною  власного життя. Ми хочемо запам'ятати їх, ми вшанувати. І ми хочемо, щоб історії і їхні подвиги були в пам'яті всіх українців", – каже вона.

Захищаючи Україну, Віталій Пляка віддав своє життя за неї 17 березня 2024 року у небі над Сумщиною. Був кавалером ордена Богдана Хмельницького та Зірки Героя України (посмертно).