Пінгвіни, ізоляція і полярна ніч: як живуть полярники на станції "Академік Вернадський"
Майже дев’ять місяців повної ізоляції, вітер до 40 метрів за секунду, полярна ніч і життя без звичних вихідних. Так виглядає реальність українських полярників, які працюють на антарктичній станції Академік Вернадський.
Як виглядає побут українських полярників в Антарктиді, чим вони займаються, як переносять полярні ночі та шторми, розповів в інтерв'ю для РБК-Україна полярник, метеоролог-озонометрист Олександр Полудень.
Життя в ізоляції
За словами Олександра, у команду завжди набирають половину досвідчених зимівників і половину - новачків. Зараз в експедиції вісім науковців та п'ять людей, які займаються життєзабезпеченням станції.
"У нас по три метеорологи та біологи, та два геофізики. Командорське забезпечення - це механік, дизеліст, лікар, кухар та системний адміністратор. Серед нас четверо дівчат. Криголам "Ноосфера" привіз нас на станцію 15 березня. Разом із командою доставляють усе необхідне для експедиції. 2 тижні йде перезмінка. Проходить інвентаризація, працівники передають всі справи, інструктують, чи є зміни у спостереженнях, оскільки наші дані потім використовує весь світ", - каже полярник.
Криголам "Ноосфера" (фото надане прес-службою Національного антарктичного наукового центру)
Продукти - із Південної Америки, їдять чилійську картоплю, фрукти та крупи, але мають й українську гречку. Воду п’ють тільки бутильовану, яку привозять з собою.
"Ту, яку опріснюємо на станції, використовуємо тільки для прання, прибирання та для душу. За потреби з України нам можуть доставити спеціальні будівельні матеріали, якщо їх в Чилі чи Аргентині важко знайти, або вони дорогі", - додає Олександр.
Наступні 8-9 місяців після прибуття, коли все навколо замерзло, вони абсолютно ізольовані. Перших людей під час цієї експедиції вони побачили десь наприкінці жовтня, коли зайшло судно National Geographic Resolution.
Вдруге "Ноосфера" приходила на острів на початку грудня: привезла свіжі овочі, фрукти, а також сезонний загін - додаткових науковців та інженерну групу, яка обстежує, чи нічого не зруйнувалося за зиму. На станції дуже сильні вітри, бувають сильні морози, багато обледенінь. Техніки усе перевіряють, за потреби ремонтують.
Серед снігів без сонця і тепла
Близько 300 днів на рік на станції панують циклони, які заходять з півночі. І лише днів 60 - антициклонічна діяльність, тобто ясна погода. Сонячні дні тут бувають хіба під час полярного літа - у грудні-січні-лютому. В інші місяці - по 1-2 дні на місяць.
Сильні морози бувають рідко, найнижчі показники на станції зафіксували у 1958 році - 43,3 градуса морозу. А найтепліше було у 2022 році - до +12,7 градуса. Майже 80 років назад середньорічна температура становила - 5,5 С° морозу, а зараз складає від - 1,8-2 С°. Це і є глобальне потепління.
"Зараз у нас полярний день, але з 21 грудня вже потроху рухаємось до ночі. Світанки та заходи сонця тут не класичні. Влітку навіть, коли сонце ховається за материковий гірський хребет, надворі все одно залишається світло. Під час полярного дня у нас більше роботи, бо можемо виконувати польові завдання - відправлятись в експедиції для збору біологічних зразків. Оскільки станція розташована за 150 кілометрів до полярного кола, то під час полярної ночі маємо якихось три години сутінок на добу, решта часу - темно", - каже українській полярник.
Він додав, що цей період переносити важче: люди стають малорухомими, швидше втомлюються, збивається сон, організм не розуміє, коли треба спати, оскільки на вулиці майже постійно темно.
Побут без цивілізації
Серед загроз на станції - сильний вітер і сніги. Пориви вітру тут бувають по 30-40 метрів на секунду. Обледеніння і снігопади рвуть троси та кабелі. Станцію іноді засипає аж по самий вершечок і цей сніг треба весь чистити, інакше він ущільнюється.
"Перед відправленням в Антарктиду нам розповідають про всі ризики, бувалі зимівники діляться досвідом. Стараємось все врахувати, щоб не було чогось екстраординарного. На станцію так відбирають людей, щоб потенційно один одного міг замінити у виконанні тих чи інших справ", - пояснює учасник експедиції.
На станції є три дизель-генератори, один з них завжди у резерві. Всі прилади на станції у подвійному екземплярі, щоб не було переривів у спостереженнях, у разі потреби можна повторно зняти показники, перевірити похибку.
Вихідних, як таких, у нас нема, лише кухар в неділю відпочиває. Решта по черзі у цей день готують їжу. Окрім основних обов’язків, за кожним учасником закріплена певна ділянка біля станції, за якою протягом року треба спостерігати й чистити сніг.
"Станцію прибираємо щодня, а щоп’ятниці - генеральне прибирання. Від цієї роботи звільнений лише кухар і нічний черговий. Після цього я, як начальник експедиції, видаю команді якісь презенти-смаколики, це може бути баночка пива чи шоколадка. Є денні й нічні чергування, під час яких треба щогодини обходити по всіх будівлях, де є обладнання життєзабезпечення станції, насоси, дизельні генератори, опріснювачі. Потрібно дивитися за температурами, тисками, різними показниками", - розповідає про побут полярник.
На станції сортують сміття. Мають контейнери для паперу, пластику й харчових відходів. Є спеціальна установка, яка пресує це все, а після завершення експедиції вивозять сміття з острова. Те саме із відпрацьованими мастилами, тут все продумано до дрібниць.
Свята і розваги "на краю" світу
"Посвята" у полярники - відбувається у Мідвінтер - свято середини зими, яке припадає на 21 червня. Новачки занурюються у крижану океанську воду лише у плавках та краватці.
"Коли обирається команда, то одразу продумуємо, які подарунки брати із собою, бо дні народження і всі свята відзначаємо тут. Цьогоріч на День святого Миколая дівчата зв'язали велику шкарпетку, ми тягнули із неї записки, хто кому має приготувати подарунок. А вже, умовно, під подушки розносили організатори. Ось так вранці прокидаєшся – і тебе чекає сюрприз. Я цьогоріч отримав шкарпетки із драконами", - каже Олександр.
На станції дотримуються українських традицій. На Різдво була кутя, вареники з капустою і картоплею, салати й інші пісні страви. Дівчата колядували. На Новій рік мали штучну ялинку і шампанське. Спершу зустріли 2026 за українським часом - у нас різниця в 5 годин і якраз о 19-й - вечеря. А вже потім за місцевим часом.
"Ми вбирались у парадний одяг, випили по келиху шампанського, звісно, побажали миру Україні. На свята ми до себе забирали норвежців, які на сусідньому острові живуть у наметах під час короткочасної експедиції із досліджень пінгвінів. Також у нас були пару тижнів мексиканці, які працювали у складі першої українсько-мексиканської експедиції. Ще раніше цьогоріч до нас причалювала українська яхта із туристами", - додає полярник.
Він зізнався, що тривалу ізоляцію переносить добре, а родина до експедицій ставиться з розумінням.
"Тут є інтернет, можемо дзвонити додому, спілкуватися з керівництвом, проводити відкриті онлайн-уроки у школах, університетах. Кожен учасник експедиції має свій кабінет, робоче місце, обладнання, витратні матеріали, свій побут. На станції є спортзал, баня, кімната відпочинку, бібліотека. Маємо багато настільних різних ігор. Якщо є час, то можна подивитися фільми. Маємо лижі, снігоступи, можна відправитись в гори, або на моторних човнах вийти в море. Тому хто, що хоче, тим може займатись у вільний час", - каже Олександр.
Він додав, що жителі станції стежать за тим, що відбувається в Україні. Знають, що Зеленський літав до Трампа щодо переговорів про перемир’я.
"У кожного з нас тут спрацьовує тривога в телефоні, кожен підписаний на телеграм-канали свого міста. Ми постійно на контакті із рідними. 31 полярник зараз служить у лавах ЗСУ. Ми навіть зі станції допомагаємо нашим "бойовим пінгвінам". Організовуємо різноманітні збори, щоб закрити їхні потреби. Долучаємось до аукціонів, за донати проводимо відкриті уроки - стараємося зібрати якомога більше коштів, щоб купити автомобілі, генератори, Starlink, дрони. Вдячні людям, які донатять, і, звісно, самі донатимо", - розповів Олександр Полудень.